Большинство язычников в Римской империи поклонялись богу солнца и считали первый день недели священным. Воскресение Христа в первый день недели и проложило мостик между христианством и язычеством. И в качестве компромисса лидеры ранней христианской Церкви стали возвеличивать воскресенье вместо библейской субботы, святого Господнего дня отдыха. Однако суббота по-прежнему еще соблюдалась. Преданные сторонники Божьей истины не хотели идти против совести и отказываться от повелений Божьих. Для них суббота означала больше, чем проблему дней, — соблюдение субботы свидетельствовало о послушании Богу.
Что рассказывает история о соблюдении субботы в разные века?
На следующих страницах этой главы вы узнаете, что у Бога всегда были люди, исполненные послушания Ему. Порой их ряды были немногочисленными, но всегда находились преданные почитатели Его заповедей. Божественная истина звеньями одной цепи соединила века. А так как вы тоже внимательно изучаете эти страницы, то, возможно, Святой Дух вдохновит вас встать в ряды верных почитателей Божьих заповедей. Рассказы о героях Божьих, сохранившиеся в истории на протяжении веков, вместе с молитвой, возможно, подвигнут вас стать одним из преданных Богу людей.
Первые годы отступничества
Исторические свидетельства первого — пятого веков
Внимательное изучение имеющихся исторических первоисточников, относящихся к первому — пятому векам, открывает удивительный факт, а именно: священность библейской субботы была перенесена на воскресенье не сразу — это происходило на протяжении длительного времени и поэтапно. Доктор Кеннет Стренд, профессор церковной истории в университете Андрюса в Берриен Спрингс, Мичиган, категорически утверждает: «До второго века нигде не встречается очевидных свидетельств еженедельного празднования христианами воскресенья. Первые упоминания в документах этого столетия идут из Александрии и Рима, мест, где раньше всего было отвергнуто соблюдение субботы, седьмого дня недели» (The Sabbath In Scripture and History, c. 330; Review and Herald Publishing Association, 1982).
Александрия отказалась от субботы под влиянием митраизма — поклонения солнцу. Этот египетский город был языческим религиозным центром, насчитывающим тысячи почитателей солнца. Постепенно христианская суббота становилась и в Александрии, и в Риме все менее популярной, поскольку почитатели солнца, составляющие большинство населения, оказывали сильное влияние на христианское меньшинство.
Ситуация, сложившаяся в Александрии и Риме, не была типичной Для всех городов империи. Церковный историк-схоласт пятого века Сократ оставил нам следующее важное свидетельство: «Почти все церкви отмечают священное таинство (тайную вечерю) по субботам каждую неделю. Однако христиане в Александрии и Риме в силу некоторых древних традиций отказались от этого. Египтяне в соседних с Александрией районах и жители Фив соблюдают религиозные собрания по субботам» (Socrates Scholasticus, Ecclesiastical History, 5.22 (NPNF)/22:132). «Люди в Константинополе почти повсеместно собираются вместе по субботам, а также и в первый день недели, такой обычай никогда не соблюдался в Риме или Александрии» (Sozomen, Ecclesiastical History, 7.19 (NPNF) 2/2:390).
Как мы уже заметили выше, замена субботы воскресеньем происходила постепенно. В самом начале воскресенье у христиан оставалось рабочим днем, но включало проведение службы в честь воскресения. Этот день не сразу вытеснил субботу, о чем ясно говорят приведенные выше цитаты. В течение 200 лет (100-300 гг. по Р. Хр.) соблюдались как воскресенье, так и суббота. Но направление, заданное указами Константина и других, вело к замене субботы на воскресенье.
И все же каждый истинно преданный Богу сопротивлялся этому. Исторические документы свидетельствуют о глубоком интересе к почитанию субботы. У Бога были преданные Ему и послушные последователи, которые защищали Божью истину. И хотя свеча этой истины иногда лишь мигала, стойкие приверженцы этой истины охраняли ее пламя.
Первое столетие по Р. Хр.
Иосиф Флавии. «Нет ни одного эллинского или варварского города, ни одной такой нации, куда бы не проник обычай отдыхать в седьмой день!» (M'Clatchie, Notes and Queries on China and Japan, edited by Dennys, Vol. 4, Nos. 7, 8, p. 100).
Христиане первого века. «Тогда духовное семя Авраама полетело в Пел, на другую сторону Иордана, где они нашли безопасное место для убежища и могли служить своему Господу и соблюдать субботу» (Eusebius's Ecclesiastical History, b, 3, chapter 5).
Филон. Провозглашает седьмой день праздничным не в этом или том городе, а во вселенной (M'Clatchie, Notes and Queries, Vol. 4, 99).
Второй век по Р. Хр.
Ранние христиане. «Первые христиане испытывали великое благоговение перед субботой и проводили день в поклонении и проповедях. И, вне всякого сомнения, они взяли это от самих апостолов, что подтверждают несколько письменных свидетельств по этому вопросу» (Dialogues on the Lord's Day, p. 189. London: 1701, by Dr. Т. Н. Morer, a Churcli of England divine).
«Суббота представляла крепкие узы, которые объединили их с жизнью всего народа, а в соблюдении священной субботы они следовали не только примеру, но также и заповеди Иисуса» (Geschichte des Sonntags, pp. 13, 14).
Христиане, обращенные из язычников, также соблюдали субботу (Gieseler's Church History, Vol. 1, ch. 2, par. 30, р. 93).
«Первые христиане на самом деле чтили субботу иудеев... поэтому христиане долгое время придерживались соглашения по поводу субботы, отдельные части их закона читались на богослужениях; и это продолжалось до Лаодикийского церковного собора» (The Whole Works of Jeremy Taylor, Vol. IX, p. 416, R. Heber's Edition, Vol. XII, p. 416).
«Совершенно ясно, что древняя суббота оставалась и соблюдалась христианами восточной церкви, наряду с празднованием дня Господа, около трехсот лет после смерти нашего Спасителя» (A Learned Treatise of the Sabbath, p.77). (Примечание. Под «днем Господа» писатель имеет в виду воскресенье, а не настоящий день Господень, который Библия называет святым днем отдыха. Эта цитата показывает, что празднование воскресенья появилось в первые века, вскоре после смерти апостолов. Вспомните, что Павел предсказал великое «отступление» от истины, которое имело место после его смерти.)
Третий век по Р. Хр.
Египет. («Оксиринкский папирус», 200-250 гг. по Р. Хр.) «Если вы не сделали субботу настоящим священным днем покоя, вы не увидите Отца» (The Oxyrhynchus Papyri, pt. 1, р. 3, Logion 2, verso 4-11, London: Offices of the Egypt Exploration Fund, 1898).
Ранние христиане. «Седьмой день, суббота, торжественно отмечался Христом, апостолами, простыми христианами до Лаодикийского собора, который упразднил его» (Dissertation on the Lord's Day, pp. 33, 34, 44).
От Палестины до Индии (Церковь Востока). До 225 года по Р. Хр. существовали большие епархии или ассоциации Церкви Востока (соблюдающих субботу), они простирались от Палестины до Индии (Mingana, Early Spread of Christianity, Vol. 10, p. 460).
Индия (Буддистское противостояние, 220 г. по Р. Хр.). Кишанская династия Северной Индии созвала знаменитый совет буддистских священнослужителей в Вейсалии, чтобы прийти к единообразию среди буддистских монахов в вопросе соблюдения священного дня покоя. Некоторые, находясь под сильным впечатлением от книг Ветхого Завета, начали почитать священную субботу (Lloyd, The Creed of Half Japan, p.23).
Четвертый век no P. Хр.
Италия и Восток. «Это соблюдалось в основном в восточных церквах и в некоторых западных... В Милане, к примеру, суббота не почиталась... но восточные церкви или любые другие, соблюдающие этот день, были склонны к иудаизму; они собирались вместе в субботний день для поклонения Иисусу Христу, Господину субботы» (History of the Sabbath, Part. 2, par. 5, pp. 73, 74. London: 1636. Dr. Heylyn).
Лаодикийский собор — 365 г. по Р. Хр. «Канон 16 — в субботу Евангелие и другие части Священного Писания должны читаться вслух». «Канон 29 — христиане не должны иудействовать и бездельничать в субботу, но должны работать в этот день, однако воскресенье они должны особенно почитать и, будучи христианами, должны по возможности не работать в этот день» (Hefele's Councils, Vol. 2, b. 6).
Восток. «Древние христиане очень чтили субботу, седьмой день недели... Совершенно ясно, что все восточные церкви и большая часть мира соблюдали субботу как праздник... Афанасий говорит нам, что они собирались на религиозные собрания по субботам не под влиянием иудаизма, но для поклонения Иисусу, Господину субботы. Епифан говорит
то же» (Antiquities of the Christian Church, Vol. II, Book XX, chap. 3, Sec. 1, 66.1137, 1138).
Абиссиния. «Во второй половине этого столетия Святой Амвросий Миланский официально подтвердил, что абиссинский епископ Мазес «объехал почти всю страну Серее (Китай)». Более семнадцати веков абиссинская церковь продолжала освящать субботу как священный день, согласно четвертой заповеди» (Ambrose, De.Moribus, Brachmanorium Opera Omnia, 1132, found in Migne, Patrologia Latina, Vol. 17, pp. 1131-1132).
Испания — Синедрион Эльвира, 305 г. по Р. Хр. Канон 26 синедриона Эльвира показывает, что церковь Испании в это время соблюдала субботу, седьмой день недели. «Что касается поста каждую субботу: решено, что ошибка должна быть исправлена в соблюдении поста каждую субботу». Это решение собора находится в прямой оппозиции к политике, проводимой римской церковью, объявившей заповеданную субботу постным днем, чтобы унизить ее и отвратить от нее людей.
Персия, 335—375 гг. по Р. Хр. (40 лет преследования при Шапуре II). Общее недовольство против христиан: «Они презирают нашего бога — солнце, они проводят священные служения по субботам, они оскверняют священную землю, хороня своих умерших в ней» (Truth Triumphant, p.170).
Пятый век по Р. Хр.
Христиане пятого века. Даже до пятого века соблюдение еврейской субботы продолжалось в христианской Церкви (Ancient Christianity Exemplified, Lyman Coleman, ch. 26, sec. 2, p. 527).
В день Иеронима (420 г. по Р. Хр.) самые благочестивые христиане делали обычную работу в воскресенье (Treatise of the Sabbath Day, by Dr. White, Lord Bishop of Ely, p. 219).
Франция. «И везде, за исключением Веспера и Ноктюрна, у них нет богослужений, кроме субботы (священного дня отдыха) и воскресенья» (John Cassian, a French monk, Instituttes, Book 3, ch. 2).
Африка. «Августин порицает тот факт, что в двух соседних церквах в Африке в одной соблюдают седьмой день, субботу, в другой держат пост в этот день» (Dr. Peter Heylyn, The History of the Sabbath, p. 416).
Испания. «Амвросий освятил седьмой день как священный день покоя (как он сам говорит). Амвросий имел большое влияние в Испании, которая также соблюдала субботу» (Truth Triumphant, p. 68).
Сидон (говоря о короле Теодоре Готском, 454-526 гг. по Р. Хр.) «Дело в том, что в прошлом на Востоке был обычай почитать субботу, так же как и воскресенье, и проводить священные собрания, в то время как, с другой стороны, люди на Западе, тяготеющие к воскресенью, пренебрегают празднованием субботы» (Apolhnaris Sidonii Epistolse, lib. 1,2; Migne, 57).
Италия — Милан. «Амвросий, досточтимый епископ Миланский, сказал, что когда он был в Милане, он соблюдал субботу, но когда он был в Риме, то соблюдал воскресенье. Отсюда пошла пословица: "Когда ты в Риме, делай, как римляне"» (Heylyn, The History of the Sabbath, 1612).
Константинополь. «Люди Константинополя почти везде собирались по субботам, а также в первый день недели — обычай, которого никогда не придерживались в Риме и в Александрии» (Socrates, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Египет. «В Египте есть города и деревни, где вопреки установленному люди собираются вместе по субботам вечерами и, хотя они перед этим обедали, участвуют в таинствах» (Sozomen, Ecclesiastical History, Book 7, chap. 19).
Папа Иннокентий, 402-417 гг. по Р. Хр. Папа Сильвестр (314-335) был первым, кто приказал церквам держать пост в субботу, а папа Иннокентий (401-417) сделал это неукоснительным законом в церквах, которые были послушны ему. (Чтобы развенчать субботу.) «Иннокентий приказал соблюдать пост в субботу, святой день покоя» (Dr. Peter Heylyn, History of the Sabbath, Part 2, ch. 2, p. 44).
Беглый раб u престолонаследник — свидетели Библейской истины
Истина о субботнем дне жила в шестом—одиннадцатом веках
Патрик был пойман в своей деревне, избит и брошен на корабль. Придя в себя, он узнал, что его везут в Ирландию как раба. Спустя некоторое время он разработал план побега.
Он отправился в Галлию, где, как он слышал, проповедовали Евангелие, принял его и был крещен. Чувствуя себя ответственным за проповедь Евангелия в стране, поработившей его, он отправился в Ирландию. Здесь он произносил волнующие библейские проповеди, которые приводили массы к подножию креста. Даже «высокие короли» Ирландии были потрясены его глубокими духовными проповедями.
Однажды сын короля, Конал, вместе с тысячами других людей был окрещен Патриком. Правнук Конала, Колумба, должен был наследовать королевский трон после своей матери Эйтны. Колумба принял библейскую весть, проповедуемую Патриком. Он пошел так далеко, что оставил трон ради Христа. Как и Патрик, он считал, что Библия — единственный фундамент веры. Особый смысл он вкладывал в необходимость исполнения Десяти Заповедей, которые он называл «Законом Христа».
Божий Дух действовал через Колумбу. Приблизительно в 563 году по Р. Хр. он основал христианскую школу и миссионерский центр на маленьком острове Иона в стороне от британского побережья. Предполагается, что он собственноручно скопировал Новый Завет 300 раз, а также большие отрывки из Ветхого Завета.
Согласно д-ру Лесли Хардингу и его выдающейся работе «Кельтская церковь в Британии», одной из характерных черт кельтов является святое отношение к библейской субботе. Последние часы жизни Колумбы, как записано, были следующими: «Продолжая работать в Шотландии в течение 34 лет, он ясно и открыто предсказал свою смерть и в субботу девятого июня сказал своему ученику Диермиту: "Сегодня суббота, святой день, это день покоя, и таковым он будет для меня, так как он положит конец моему труду"» (The Celtic Church in Britain (SPCK), 1972, pp. 80-89).
Эндрю Лэнг в своей работе по истории кельтской церкви говорит: «Они работали в воскресенье и соблюдали субботу как день отдыха» (A History of Scotland, Andrew Lang, Vol. 1, p. 96). В своей летописи «История религии Шотландии» Моффет добавляет: «В кельтских церквах в давние времена в Ирландии, как и в Шотландии, стало привычкой чтить субботу, день отдохновения у евреев, как день отдыха от труда. Они придерживались четвертой заповеди о седьмом дне недели» (с. 140).
Так Патрик и Колумба — один беглый раб, другой — наследник трона — несли людям свет истины Божьей, зажженный в Ирландии и Шотландии во времена средневековья (Truth Triumphant, Pacific Press Publishing, 1944, p. 108).
Шестой век по Р. Хр.
Шотландская церковь. «В этом последнем примере видно, что они следовали обычаю, следы которого уходят к ранней монашеской церкви в Ирландии, когда чтили субботу как день Господень и отдыхали от всякого труда» (W. Т. Skene, Adamnan Life of St. Columba, 1874, p. 96).
Шотландия, Ирландия. «Нам кажется, что мы видим здесь намек на обычай, соблюдающийся ранней монашеской церковью Ирландии, — почитание субботы, дня отдыха» (History of the Catholic Church in Scotland, Vol. 1, p. 86, written by Catholic historian Bellesheim).
Седьмой век по P. Хр.
Шотландия и Ирландия. Профессор Джеймс Моффат, д-р богословия, профессор истории Церкви в Принстоне, говорит: «Кажется, стало обычаем в кельтских церквах в ранние времена в Ирландии, а также в Шотландии соблюдать субботу, день отдыха у евреев, как день покоя. Они чтили четвертую заповедь о седьмом дне недели» (The Church in Scotland, p. 140).
«Кельты пользовались Библией на латинском языке, но не «Вульгатой» (R. С.) и соблюдали субботу как день отдыха со специальными религиозными службами в воскресенье» (Flick, The Rise of the Medieval Church, p. 237).
Рим. Григорий I (590—604 гг. по Р. Хр.) выступал против «римских граждан, которые не работали в субботу» (Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, Vol. XIII, p. 13, epist. 1).
Папа Григорий I, 590—604 гг. по Р. X. «Григорий, епископ милостью Божьей к возлюбленным сынам своим, горожанам Рима: мне стало известно, что определенные люди с завидным упорством распространяют среди вас учения, искажающие и опровергающие святую истину. Так, они запрещают что-либо делать в субботу. Как иначе мне назвать их, если не проповедниками антихриста?» (Epistles, b. 3:1).
Восьмой век по Р. Хр.
Синедрион Лифтина, Бельгия — 745 по Р. Хр. (посещенный Бонифацием). «Третье обращение этого собора предупреждает против соблюдения субботы, ссылаясь на указ Лаодикийского собора» (Dr. Hefele, Conciliengesch, 3, 512, sec. 362).
Индия, Китай, Персия и т. д. «Широко распространенным и прошедшим испытание временем являлось почитание седьмого дня — субботы среди верующих Церкви Востока и христиан Святого Фомы в Индии, которые никогда не были связаны с Римом. Этот день соблюдался и теми, кто порвал с Римом после Халкедонского собора, а именно: абиссинцами, якобитами, маронитами и армянами» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of Religious Knowledge, art. «Nestorians»; also Realencyclopaedie fur Protestantische Theologie und Kirche, art. «Nestorianer»).
Китай - 781 г. по Р. Хр. В 781 году по Р. Хр. в Китае был изготовлен знаменитый памятник из мрамора, свидетельствующий о росте числа христиан в этой стране. Состоящая из 763 слов выдержка из посвящения памятнику, установленного в 1625 г. возле города Чанган, где и сейчас он находится в «Роще скрижалей», подтверждает, что там чтили субботу: «На седьмой день мы предлагаем приносить жертвы, после того как очистим наши сердца и получим отпущение наших грехов. Название этой религии, такой совершенной и такой превосходной, трудно выговорить, но она освещает тьму своими прекрасными наставлениями» (Chris-.tianity in China, M. 1'Abbe Hue. Vol. I, ch. 2, pp. 48, 49).
Девятый век по Р. Хр.
Болгария. «Болгария на заре своей евангелизации четко усвоила, что в субботу нельзя выполнять никакую работу» (Responsa Nicolai Papae I and Consulta Bulgaroruin, Responsum 10, found in Mansi, Sacrorum Concilorum Nova et Aniplissima Collectio, Vol. 15; p. 406; also Hefele, Conciliengeschichte, Vol. 4, sec. 478).
Болгария. Папа Николай I в ответ на письмо Богариса, наследного принца Болгарии. «Вопрос 6. — Купание разрешается в воскресенье. Вопрос 10. — Необходимо прекратить работу в воскресенье, но не обязательно — в субботу» (Hefele, 4 346-352, sec. 478).
Болгария. «Папа Николай I в девятом веке послал наследному принцу Болгарии большой документ, в котором говорится, что следует прекратить работу в воскресенье, а не в субботу. Глава греческой церкви, оскорбленный вмешательством папства, объявил папу отлученным от церкви» (Truth Triumphant, p. 232).
Десятый и одиннадцатый века ко Р. X.
Церковь Востока — Курдистан. «Несторианцы не ели свинины и соблюдали субботу. Они не верили ни в тайную исповедь, ни в чистилище» (Schaff-Herzog, The New Encyclopaedia of Religious Knowledge, art. «Nestorians»).
Шотландия. «У них был еще один обычай: пренебрегать почитанием воскресенья, посвящая себя всевозможным делам в этот день, как и в другие дни. То, что это противоречило закону, она (королева Маргарита) доказала им как волей случая, так и властью. "Давайте почитать воскресенье, — сказала она, — потому что это день воскресения нашего Господа, давайте не будем больше работать в этот день, памятуя, что мы в этот день были освобождены от рабства сатаны. Благословенный папа Григорий утверждает то же самое"» (Life of Saint Margaret, Turgot, p. 49 British Museum Library).
Шотландия. Историк Скин комментирует работу королевы Маргариты. «Следующим пунктом у нее было то, что почитание воскресенья проводилось не должным образом, а это показывает, что люди следовали обычаю, следы которого уходят в раннюю церковь Ирландии, по которому суббота соблюдалась как священный день покоя, в который люди отдыхали от всякого труда» (Skene, Celtic Scotland, Vol. 2, р. 349).
Шотландия и Ирландия. «Ратклиф Барнетт в своей книге о пылкой королеве-католичке Шотландии, которая в 1060 году первой предприняла попытку разрушить братство Колумбы, пишет: "В этом случае шотландцы придерживались традиции древней ирландской церкви, которая почитала субботу, а не воскресенье как день отдыха"» (Barnett, Margaret of Scotland: Queen and Saint, p. 97).
Собор в Клермонте. «Во время первого крестового похода папа Урбан II издал указ на церковном соборе в Клермонте (1095 г. по Р. Хр.), что суббота отменяется в честь Девы Марии» (History of the Sabbath, p. 672).
Константинополь. «Так как вы соблюдаете субботу с евреями, а воскресенье — с нами, вы, похоже, подражаете назарянам» (Migne, Patrologia Latina, Vol. 145, р. 506; also Hergenroether, Photius, Vol. 3, p. 746).
Примечание: Назаряне были христианского вероисповедания.
Греческая церковь. «Соблюдение субботы, как вы знаете, является предметом спора между греками и латинами» (Neale, A History of the Holy Eastern Church, Vol. 1, p. 731).
Примечание: Речь идет об отделении греческой церкви от латинской в 1054 году.
Эхо альпийских гор — это колол истины
Истина о субботнем дне жила и в двенадцатом—шестнадцатом веках
Даже в средние века, когда преследования папских властей достигли своей наивысшей точки, суббота не была полностью забыта как день отдыха. Хотя нет четких исторических свидетельств о том, что все вальденсы соблюдали библейскую субботу, можно утверждать, что некоторые соблюдали этот день. Вальденсы — это группа христиан, которые верили в Библию и не принимали никаких других символов веры, кроме Священного Писания. Они рассматривали Иисуса как единственного главу Церкви, за что часто подвергались суровому преследованию.
Вынужденные скрываться в горах на юге Франции и севере Италии, они спускались в города Франции, Швейцарии и Италии переодетые купцами. В постоянной тревоге, часто рискуя жизнью, они раздавали жаждущим узнать истину тщательно переписанные от руки отрывки из Библии, которые они прятали в своих длинных широких одеждах.
Д-р Дэниэл Аугсбергер из университета Андрюса сделал следующее интересное наблюдение в отношении вальденсов: «Интересно отметить, что примеры соблюдения вальденсами субботы имели место там, где их проповедь имела наибольший успех» (Daniel Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, Review and Herald Publishing Association, 1982, p. 208). Вне всякого сомнения, тот факт, что вальденсы придавали особое значение Священному Писанию, способствовал более глубокому пониманию важности соблюдения субботы. Однажды в 1420 году на севере Франции властями были раскрыты секретные собрания группы почитателей субботы, 16 или 18 человек были арестованы. Вместе с проповедником они были осуждены церковным трибуналом, называемым «инквизиция». Доступные документы того периода сообщают, что группу обвинили в ереси. В обвинение среди прочего было включено «почитание субботы как священного дня отдыха». Проповедник группы Бертоул Турин был казнен за призыв в проповеди к соблюдению субботы (Daniel Augsberger, The Sabbath in Scripture and History, p. 209).
В своей книге «Истина или пропаганда» мой хороший друг пастор Джордж Вандеман, участник телепрограммы «Написано», рассказывает такую замечательную историю:
«Несколько лет назад пастор повел группу молодых людей на экскурсию по долинам вальденсов в Пьемонте. Однажды вечером они пели, собравшись вокруг костра, и рассказывали миссионерские истории. Несколько человек из вальденсов подошли к ним и, стоя в темноте, слушали пение и рассказы. Их сердца были тронуты рассказами и пением о Втором пришествии Христа.
Когда песни и рассказы закончились, старший из вальденсов вышел на свет от костра и сказал: "Вы должны нести это людям! Мы, вальденсы, имеем гордое наследие. Мы гордимся историей нашего народа, они боролись за право поднять свет истины на склоны этих гор, распространить во все долины... Это великое наследие нашего прошлого. Но у нас нет будущего. Мы перестали учить тому, во что мы когда-то верили. Грустно, оттого что мы не идем вперед, чтобы мужественно смотреть в будущее. Вы должны нести это людям!"
Крик веков, как звон, разносится по коридорам времени, всякий раз отдаваясь эхом в наших ушах. Кто-то должен продолжить начатое дело. Кто-то должен нести дальше факел истины. Кто-то должен свято хранить истину, за которую Он умер. Кто-то должен стоять на страже, до того как Он придет» (Truth or Propaganda, George Vandeman, Pacific Press Publishing Association, 1986, pp.164, 165).
Двенадцатый век но Р. Хр.
Ломбардия. «Свидетельства о почитателях субботы прослеживаются во времена Григория I, Григория VII и в двенадцатом веке в Ломбардии» (Strong's Cyclopaedia, I, 660).
Вальденсы. «Среди документов одних и тех же народов мы находим объяснение Десяти Заповедей, датированное Бойером 1120 г., включая соблюдение субботы, что означало прекращение всех мирских работ» (Blair, History of the Waldenses, Vol. 1, p. 220).
Уэльс. «Есть свидетельства, что почитание субботы в Уэльсе преобладало до 1115 г. по Р. Хр., пока первый римский епископ не обосновался в Сен-Дэвисе. Но даже тогда не все старые уэльсские церкви, где почиталась суббота, преклонили колена перед Римом, многие спрятались в убежищах» (Lewis, Seventh Day Baptists in Europe and America, Vol. 1, p. 29).
Пасагини. Автор-папист Бонаций писал следующее против «Пасагини»: «Не только некоторые, но многие знают, что из себя представляют ошибки тех, кого называют пасагини... Первое: они учат, что мы должны почитать субботу. Более того, они осуждают и отвергают всех отцов церковных и всю римскую церковь» (D'Achery, Spicilegium I, f. 211-214; Muratory, Antiq. med. aevi. 5, f. 152, Dr. Hahn, 3, 209).
Венгрия, Франция, Англия, Италия, Германия. (Относительно соблюдающих субботу пасагини.) «Распространение ереси в это время просто невероятное. От Болгарии до Эбро, от Северной Франции до Тибера — мы встречаем ее везде. Целые страны, такие, как Венгрия и Южная Франция, заполнены ею. Она проникла во многие другие страны: в Германию, в Италию, в Нидерланды и даже появилась в Англии» (Dr. Hahn, Gesch, der Ketzer, 1, 13, 14).
Тринадцатый Век по P. Хр.
Вальденсы. «Говорят, что святой папа Сильвестр был антихристом, о котором в Послании святого Павла упоминается как о сыне погибели. Также говорят, что должно быть почитание субботы» (Ecclesiastical History of the Ancient Churches of Piedmont, p. 169).
Примечание: Пьедмонт —видный римский католический автор, который писал о вальденсах.
Вальденсы Франции. «Инквизиторы... (объявили), что знак Vaudois — "достоин смерти" означал, что этот человек следовал за Христом, почитая заповеди Божьи» (History of the Inquisition of the Middle Ages, H. C. Lea, Vol. 1).
Четырнадцатый век по P. Хр.
Вальденсы. «Мы должны поклоняться только одному Богу, Который способен помочь нам, а не умершим святым; мы должны поддерживать святую субботу» (Luther's Forerunners, р. 38).
Англия, Голландия, Богемия. «Мы писали о соблюдающих субботу в Богемии, Трансильвании, Англии и Голландии в период между 1250 и 1600 гг. по Р. Хр.» (Wilkinson, p. 309).
Богемия, 1310 (современная Чехо-Словакия). «В 1310 году, за 200 лет до выхода тезисов Лютера, богемское братство составляло одну четвертую населения Богемии, и они общались с вальденсами, которые обосновались в Австрии, Ломбардии, Богемии, Северной Германии, Бранденбурге и Мо-равии. Эразм указывал, насколько твердо богемские валь-денсы придерживались седьмого дня, субботы» (Armitage, A History of the Baptists, p. 318; Сох, The Literature of the Sabbath Question, vol. 2, pp.201-202).
Норвегия. В «Катехизисе», которым пользовались в течение четырнадцатого века, заповедь о субботнем дне читалась следующим образом: «Вы не должны забывать соблюдать седьмой день» (цитируется из: Documents and Studies Concerning the History of the Lutherna Catechism in the Nordish Churches, p. 89. Christiania: 1893).
Норвегия. «Также священники заставляют людей соблюдать субботу, как воскресенье» (Theological Periodicals for the Evangelical Lutheran Church in Norway, Vol. 1, p. 184. Oslo).
Пятнадцатый век по P. Xp.
Богемия. «Эразмус свидетельствует, что даже на рубеже 1500 года эти богемцы не только скрупулезно соблюдали субботу, но и назывались субботниками» (Сох, The Literature of the Sabbath Question, Vol. 2, pp. 201, 202; Truth Triumphant, p. 264).
Норвегия. Церковный собор, проведенный в Бергене, Норвегия, 22 августа 1435 г. «Первый вопрос касался соблюдения субботы. Архиепископ обратил внимание на тот факт, что люди в различных местах королевства соблюдают священную субботу. А это строго запрещено, как говорится в церковном законе, — запрещено соблюдать и принимать праздники, помимо указанных папой, архиепископом и епископами» (The History of the Norwegian Church under Catholicism, R. Keyser, Vol. II, p. 488. Oslo: 1858).
Норвегия, 1435 год, провинциальный католический собор в Бергене. «Нам сообщили, что некоторые люди в различных районах королевства приняли и чтили субботний день. Это строго запрещено по священному церковному канону — каждому и всем соблюдать какие-либо дни, за исключением тех, которые установили священный папа, архиепископ или епископы. Вне всякого обсуждения, соблюдение субботы не должно иметь места в дальнейшем до тех пор, пока это не будет начертано в каноне. Поэтому мы рекомендуем тем друзьям Бога по всей Норвегии, кто хочет быть послушным священной Церкви, прекратить соблюдение субботы, остальным мы запрещаем под страхом сурового церковного наказания чтить субботу как святой день» (Dip. Norveg., 7, 397).
Норвегия, 1436 год, церковная конференция в Осло. «Запрещается под страхом того же наказания чтить субботу как священный день, отказываясь от труда в этот день» (History of the Norvegian Church, p. 401).
Франция — вальденсы. «Король Франции Луи XII (1498—1515), будучи информирован врагами вальденсов, населяющих часть провинции Прованс, что на их счету несколько отвратительных преступлений, поручил магистру по запросам и одному доктору Сорбонны провести расследование по этому поводу. По возвращении они доложили, что посетили все приходы, но не обнаружили никаких следов преступлений, в которых эти люди обвинялись. Наоборот, они соблюдают субботу, таинства крещения, согласно примитивной церкви учат своих детей христианской вере и заповедям Божьим. Король, заслушав доклад, клятвенно заявил, что эти люди лучше, чем он сам, чем его люди» (History of the Christian Church, Vol. II, pp. 71, 72, third edition. London: 1818).
Господин субботы — это Господь, за Которого стоит умереть
Истина о субботнем дне жила на протяжении шестнадцатого—двадцатого веков
Освальд Глайт постоянно рисковал своей жизнью, отстаивая истину о субботе. Он был схвачен в 1545 году во время своей евангельской миссии в Центральной Европе. Отсидев в тюремном заключении более года, он проснулся однажды среди ночи от громкого топота в коридоре, ведущем к его камере. Жестокие наемники связали его по рукам и ногам, протащили через весь город и бросили в Дунай. Они не понимали, что истина, за которую он отдал свою жизнь, разойдется, подобно кругам на воде от брошенного камня, по всей Центральной Европе. Более того, эта истина достигла и Великобритании, и Скандинавии, а затем и Америки. Многие из первых английских почитателей субботы — седьмого дня готовы были умереть за Господина субботы.
Джон Джеймс, английский священник и почитатель субботы, читал проповедь субботним днем 19 октября 1661 года, когда в церковь вошли полицейские и объявили от имени короля Чарльза II, что он арестован. Но священника трудно было запугать, он продолжал свою проповедь. Возникло смятение. Джеймс был арестован, судом ему были предъявлены ложные обвинения. Он был приговорен к повешению. Несмотря на смелые обращения его жены к королю, приговор был исполнен. После повешения тело священника было расчленено, сердце вынуто и брошено в огонь, а голова насажена на кол возле его церкви — как предостережение всем, кто соблюдал субботу.
Преданность Джона Джеймса вере говорит сама за себя. Его мужество показывает силу Бога. Пролитая им кровь заставляет помнить: «В вопросе истины не может быть компромисса!» Слова Священного Писания взывают к нашему поколению:
Посему и мы, имея вокруг себя такое облако свидетелей, свергнем с себя всякое бремя и запинаюшдй нас грех, и с терпением будем проходить предлежащее нам поприще (Евр. 12:1).
«Друг, возьми истину и неси ее. Жизнь преданных вере мучеников средневековья — великий пример для вас!» (Tell It To The World, Mervyn Maxwell, Pacific Press Publishing Association, 1976, pp. 71—73).
Шестнадцатое столетие по P. Хр.
Россия — церковный собор, Москва, 1503. «Обвиняемые (почитатели субботы) были вызваны в суд, они открыто признали новую веру и защищали ее. Самые видные из них:
государственный секретарь Курицын, Иван Максимов, Касьян, архимандрит Новгородский, — были приговорены к смертной казни и публично сожжены в клетках в Москве 27 декабря 1503 года» (Н. Sternberfi, Geschichte derJuden, Leipzig, 1873, pp. 117-122).
Швеция. «Преследование соблюдающих субботу продолжалось долго, наказывали даже за небольшие дела, способные утвердить празднование субботы» (Bishop Anjou, Svenska Kirkans Historia efter Motet i Upsala).
Лихтенштейн. «Почитатели субботы учат: священный день отдыха, т. е. суббота, все же должен соблюдаться. Они говорят, что воскресенье — это изобретение папы» (Refutation of Sabbath, by Wolfgang Capito, published 1599).
Богемия — Богемское братство. Д-р Кокс говорит: «Я нахожу у Эразмуса, что в ранний период Реформации, во • время, к которому относится его творчество, в Богемии были почитатели субботы, которые не только соблюдали седьмой день, но, как было сказано, обязательно отдыхали в этот день» (Literature of the Sabbath Question, Cox, Vol. II, pp. 201,202).
Перечень церквей, сделанный историком, — 16 век. «Почитатели субботы назывались так потому, что они отвергали воскресенье — ложный день Господень, о котором нет повеления в Священном Писании, только одну субботу они считали священной, так как Бог отдыхал в этот день и заповедал чтить его как священный и отдыхать в этот день» (A. Ross).
Германия. Д-р Эк, опровергая реформаторов: «Именно церковь силой своего могущества перенесла святой день покоя с субботы на воскресенье, в Священном Писании этого нет» (Dr. Eck's Enchiridion, 1533, pp. 78,79).
Европа. Примерно в 1520 году многие из почитателей субботы находили приют в поместье лорда Леонгарда Лихтенштейна, «так как принцы Лихтенштейна соблюдали истинный священный день покоя — субботу» (History of the Sabbath, J. N. Andrews, p. 649).
Норвегия, 1544. «Некоторые из вас, несмотря на предупреждение, соблюдают субботу. Вы должны быть сурово наказаны. Всякий, соблюдающий субботу, кого сумеют найти, должен заплатить штраф 10 марок» (History of King Christian the Third, Niels Krag and S. Stephanius).
Финляндия, 6 декабря 1554. Письмо шведского короля Густава Ваза I к народу Финляндии: «Недавно мы узнали, что некоторые люди в Финляндии опустились до того, что стали соблюдать седьмой день — субботу» (State Library at Helsingfors, Reichsregister, Voin.J, 1554, Teil В. В. leaf 1120, pp. 175-180a).
Швейцария. «Соблюдение субботы — это часть закона о морали. Она была священной с сотворения мира» (ref. Noted Swiss writer, R. Hospinian. 1592).
Голландия и Германия. Барбара Тьерская, казненная в 1529 году, сказала: «Бог заповедал нам отдыхать на седьмой день». Другая мученица, Кристина Толингерин, в отношении священных дней и воскресенья сказала так: «В шесть дней Господь создал мир, на седьмой день Он отдыхал. Другие священные дни введены папами, кардиналами, архиепископами» (Martyrology of the Churches of Christ, commonly called Baptists, during the era of the Reformation, from the Dutch of T. J. Van Braght, London, 1850,1, pp. 113-114).
Семнадцатый век по Р. Хр.
Англия, 1688. «Здесь, в Англии, есть девять или десять церквей, где чтят субботу, кроме того, есть много отдельных последователей, возвышенно чтящих ее» (Stennet's letters, 1668 and 1670. Сох, Sab., 1, 268).
Англия. М-р Томас Бамфилд, бывший спикер одного из Кромвелевских парламентов, защищал интересы соблюдающих седьмой день и был посажен в Ильчестерскую тюрьму за свои религиозные принципы (Calamy 2, 260).
Швеция и Финляндия. «Мы можем удостовериться в этих мнениях почти на всей территории Швеции тех дней, от Финляндии до Северной Швеции. В районе Упсалы фермеры соблюдали субботу вместо воскресенья. Примерно в 1625 году эта религиозная тенденция стала такой значимой в этих странах, что не только простой народ почитал субботу, но и многие священники» (History of the Swedish Church, Vol. I, p. 256).
Америка, 1664. «Стивен Мамфорд, первый субботник в Америке, приехал из Лондона в 1664 году» (Hist. of the Seventh-day Baptist Gen. Conf. byJas Bailey, pp. 237, 238).
Америка, 1671 — баптисты седьмого дня. «Отошли от баптистской церкви, чтобы чтить субботу» (See Bailey's History, pp. 9,10).
Англия. Чарльз I, 1647, выражая свое сомнение членам парламентской комиссии: «В Священном Писании ничего не сказано, когда следует перестать чтить субботу или перенести этот день на воскресенье, следовательно, это церковные власти изменили один день на другой» (Сох, Sabbath Laws, p. 333).
Англия — Джон Мильтон. «Было бы куда безопаснее соблюдать седьмой день, следуя заповеди Божьей, а не простому человеческому предложению принять первый день» (Sab. Lit. 2, 46-54).
Восемнадцатый Век по Р. X.
Германия, Теннгард Нюрембергский. «Он строго придерживается доктрины субботнего дня, так как это одна из Десяти Заповедей» (Bengel's Leben und Wirken, Burk, p. 579).
Он сам говорит: «Ничто не указывает на то, чтобы субботу заменить на воскресенье (р. 366). Господь Бог освятил последний день недели. Антихрист же указал на первый день недели» (Kl. Auszug aus Tennhardt's Schriften, p. 49, printed 1712).
Богемия и Моравия (современная Чехо-Словакия). Их история в период с 1635 по 1867 гг. так описана Адольфом Дуксом: «Жизнь субботников была ужасной. Их книги и труды должны были доставляться в Карлсбадскую консисторию для сожжения» (Aus Ungam, pp. 289—291. Leipzig, 1880).
Моравия — граф Зинзендорф. В 1738 году Зинзен-дорф писал следующее о том, что он соблюдает субботу:
«Я уже много отдыхаю в субботу, а наше воскресенье не считается с законами Евангелия» (Budingsche Saminlung, Sec. 8, р. 224, Leipzig, 1742).
Америка, 1741 (Моравское братство после отъезда Зин-зендорфа из Европы). «Это особый случай, он заслуживает, чтобы его отметили, так как он отправился в Вифлеем, чтобы соблюдать седьмой день как день отдыха» (Id., pp. 5,1421,1422).
Америка. Но прежде чем Зинзендорф и моравы в Вифлееме начали соблюдать субботу, в Пенсильвании образовалась небольшая группа немецких субботников (Rupp's History of Religious Denominations in the United States, pp. 109—123).
Девятнадцатый век по P. Хр.
Китай. «В это время Ханг запретил употреблять опиум и даже табак и все опьяняющие напитки, а суббота ими почиталась» (The Ti-Ping Revolution, by Lin-Le, an officer among them, Vol. I, pp. 36-48, 84).
«Седьмой день — самый религиозный и строго почитаемый день. Священный день отдыха соблюдается китайцами, как наша суббота» (р. 319).
Китай. «Китайцы, когда их спрашивают, почему они соблюдают седьмой день, отвечают, что, во-первых, этому учит Библия, во-вторых, потому что их предки почитали этот день» (A Critical History of the Sabbath and the Sunday).
Индия и Персия. «Помимо всего, они строго придерживаются христианского поклонения в седьмой день на всей территории нашей империи» (Christian Researches in Asia, p. 143).
Дания. В 1875 году пастор Соммер начал соблюдать седьмой день и написал в своей церковной газете «Indovet Kristendom No. 5, 1875, впечатляющую статью об истинной субботе. В письме церковному старосте Джону Маттесону он говорит: «Здесь, в Дании, среди баптистов сильные волнения относительно заповеди о субботе... Но я, возможно, единственный проповедник в Дании, который так близко стоит к адвентистам и который в течение многих лет провозглашает Второе пришествие Христа» (Advent Tidente, May, 1875).
Швеция, баптисты. «Мы попытаемся показать, что освящение субботы происходит и основано на законе, который установил Бог для всего мира при создании и который вследствие этого объединяет всех людей во все века» (May 30,1863, р. 169. Evangelisten (The Evangelist), Stockholm, May 30 to August 15, 1863, organ of Swedish Baptist Church).
Америка, 1845. «Таким образом, мы видим исполнение пророчества Даниила 7:25 — маленький рог, изменяющий «времена и закон». Поэтому мне кажется, что все, кто соблюдает первый день, являются папскими почитателями воскресенья и нарушителями Божьей субботы» (Elder Т. М. Preble, Feb. 13,1845).
Святкування суботи з 1 по 19 століття
Святкування суботи з 1 по 19 століття
БОГ Є ЛЮБОВ!
Існуючі протиріччя між Святим Письмом і Святим Переданням давно непокоять українське суспільство. Звичайно ж, є Передання, які не мають жодних розбіжностей з Святим Письмом. Наприклад, символ віри "Вірую", де містяться основні засади християнської віри, такі як віра в Єдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа. Та коли йде мова про десять Божих заповідей, дотримування яких є біблійною ознакою віруючих новозавітньої Апостольської церкви, як написано в Об'явл. 14:12: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!" – виникають протиріччя.
Серед загальноприйнятих "Шануй батька й матір", "Не вбивай", "Не кради" в моральному Божому Законі є заповідь про щотижневий відпочинок після шости робочих днів – "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його" (Вихід 20:8-11). Ця заповідь зазнала змін в середньовічний період історії, як і передречено в пророка Даниїла 7:25: "І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу". В результаті так званих "поправок" день відпочинку з суботи – сьомого дня тижня (Матв. 28:1), даної Богом ще в Едемі (Буття 2:2,3), перенесено на неділю – язичницький день сонця (донині неділя англійською – sunday, німецькою – sontag, що в перекладі означає "день сонця"). І що найбільш прикро - вказівки святкувати неділю в Біблії немає, а вона святкується! Саме тому не хочемо продовжувати замовчувати цю проблему, не хочемо прикривати гріх, а відкрито говоримо - зазіхання на Божу заповідь справедливо заслуговує на осуд!
Прийшов час усунути протиріччя між четвертою заповіддю Закону Божого, де йдеться про освячений Богом суботній день відпочинку і 29 правилом Лаодикійського Собору, що зобов'язує до святкування неділі. Бо як довго ще будемо кульгати на обидва коліна - читаємо в Біблії про щотижневий відпочинок у суботу, а Кабінет Міністрів своєю постановою призначає освячений Богом день робочим? Невже в уряді не розуміють, що богобоязні українці не виконають їхньої постанови за написаним: "Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?" (Дії 4:19)
Передання має право на існування лише тоді, коли узгоджується з Святим Письмом. Тут бачимо явну несумісність – дотримування суботи, освяченої Богом для відпочинку від створення світу в 29 правилі Лаодикійського Собору класифікується, як юдействування. Апостол Павло відділив десять Божих заповідей від старозавітніх приписів, з якими справедливо боролась Першоапостольська Церква: "Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей" (1 Кор. 7:19). Святкування суботи - це не обрізання, принесення жертов, свято Опрісноків, старозавітної Пасхи чи Кучок, а дотримування однієї з десяти Божих заповідей.
Що ж важливіше – заповідь Божа, яка за словами апостола Павла є "свята, і праведна, і добра" (Римл. 7:12), чи передання, яке із-за несумісності з Святим Письмом є ніщо інше, як просто єресь? Ісус Христос свого часу так відповів на подібні зазіхання: "А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Ви ради передання вашого знівечили Боже Слово" (Матв. 15:3,6).
Потрібні зміни, бо в іншому випадку ситуація виглядає вкрай безглуздою – на словах шануємо Бога, одночасно зневажаючи Божий Закон (Якова 2:10,11). Якщо наші батьки, діди завжди гідно захищали християнську віру від різного роду посягань, то невже нам сьогодні не вистачить мужності стати на захист Закону Божого? І цю реформу необхідно провести на найвищому рівні, так, як відновлення біблійної істини тільки в окремих помісних приходах не вирішить проблеми загалом. А це в свою чергу вимагає офіційного перегляду Вселенського Собору, на якому і була допущена ця вкрай незрозуміла помилка. Тим більше, що перегляд Вселенських Соборів вже практикувався в історії. Згадаймо, до прикладу, іконоборчу епоху.
Отже, потрібно переглянути рішення Лаодикійського Собору, на якому автори зміни дня поклоніння з суботи на неділю випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
Пропонуємо ще ряд вагомих свідчень, що біблійним днем відпочинку була, є і залишається субота:
1) в Римлян 3:20 апостол Павло вказує на призначення Закону Божого: "Жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається". Десять заповідей Божих - це моральні приписи, бо саме через них ми пізнаємо, де чинимо не так. Святкування будь-якого іншого дня, крім суботи, вбивство, сімейна невірність, крадіжки, обман є ніщо інше, як гріх;
2) субота, як день поклоніння, знайома нам із четвертої заповіді морального Закону Божого, де Бог на рівні з іншими заповідями, такими як: "не вбивай', "не кради", "шануй батька і матір", закликає пам'ятати день суботній і відкласти в цей день звичну щоденну працю. Стало вже традиційним вважати суботу надбанням виключно єврейською народу. Але якщо уважно розібратися у біблійній історії, то ця позиція є не зовсім достовірною. Річ у тім, що родоначальником євреїв був Авраам (що цікаво, що він також був родоначальником і батьком арабів, які його називають Абрагімом), а про суботу, як день поклоніння, вперше ми зустрічаємо на початку Біблії, коли Бог закінчив Свою працю творіння до цього дня, відпочив у цей день, освятив його і благословив його (Бут 2:3). Це відбулося за багато століть до народження Авраама. На землі в той час з людей були тільки Адам і Єва. А сказати, що вони були євреями, – було б абсурдом;
3) субота – це день, який знаходиться між п'ятницею (біблійним днем Приготування) і неділею (першим днем тижня, в який воскрес Ісус Христос), і по сьогодні існує, як визначений день тижня;
4) в пророка Ісаї 58:13 сказано, який день є Господнім, і яким чином його святкувати: "Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова";
5) звичаю відпочивати в перший день тижня не існувало ні в Старому ні в Новому завітах. Христос (Луки 4:16: "І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати") і апостоли (Дії 16:13: "Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились") відпочивали за звичаєм в суботу;
6) в Якова 2:10,11 написано про важливість дотримування всіх десяти Божих заповідей: "Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону". А якщо свідомо перемістиш день відпочинку, який Бог заповів пам'ятати…?;
7) після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише крізь віки немов би лунає питання нашого Господа до книжників та фарисеїв, які тоді ревізували на свій лад п'яту заповідь: "Чому ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?" (Матв. 15:3).
Хіба розумно змінювати освячений Богом від створення світу суботній день на свій розсуд? Порушення Божих заповідей – злодійство, вбивство, святкування неділі, чи перелюб – це гріхи, яким слід дати об'єктивну оцінку.
Серед загальноприйнятих "Шануй батька й матір", "Не вбивай", "Не кради" в моральному Божому Законі є заповідь про щотижневий відпочинок після шости робочих днів – "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його" (Вихід 20:8-11). Ця заповідь зазнала змін в середньовічний період історії, як і передречено в пророка Даниїла 7:25: "І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу". В результаті так званих "поправок" день відпочинку з суботи – сьомого дня тижня (Матв. 28:1), даної Богом ще в Едемі (Буття 2:2,3), перенесено на неділю – язичницький день сонця (донині неділя англійською – sunday, німецькою – sontag, що в перекладі означає "день сонця"). І що найбільш прикро - вказівки святкувати неділю в Біблії немає, а вона святкується! Саме тому не хочемо продовжувати замовчувати цю проблему, не хочемо прикривати гріх, а відкрито говоримо - зазіхання на Божу заповідь справедливо заслуговує на осуд!
Прийшов час усунути протиріччя між четвертою заповіддю Закону Божого, де йдеться про освячений Богом суботній день відпочинку і 29 правилом Лаодикійського Собору, що зобов'язує до святкування неділі. Бо як довго ще будемо кульгати на обидва коліна - читаємо в Біблії про щотижневий відпочинок у суботу, а Кабінет Міністрів своєю постановою призначає освячений Богом день робочим? Невже в уряді не розуміють, що богобоязні українці не виконають їхньої постанови за написаним: "Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?" (Дії 4:19)
Передання має право на існування лише тоді, коли узгоджується з Святим Письмом. Тут бачимо явну несумісність – дотримування суботи, освяченої Богом для відпочинку від створення світу в 29 правилі Лаодикійського Собору класифікується, як юдействування. Апостол Павло відділив десять Божих заповідей від старозавітніх приписів, з якими справедливо боролась Першоапостольська Церква: "Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей" (1 Кор. 7:19). Святкування суботи - це не обрізання, принесення жертов, свято Опрісноків, старозавітної Пасхи чи Кучок, а дотримування однієї з десяти Божих заповідей.
Що ж важливіше – заповідь Божа, яка за словами апостола Павла є "свята, і праведна, і добра" (Римл. 7:12), чи передання, яке із-за несумісності з Святим Письмом є ніщо інше, як просто єресь? Ісус Христос свого часу так відповів на подібні зазіхання: "А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Ви ради передання вашого знівечили Боже Слово" (Матв. 15:3,6).
Потрібні зміни, бо в іншому випадку ситуація виглядає вкрай безглуздою – на словах шануємо Бога, одночасно зневажаючи Божий Закон (Якова 2:10,11). Якщо наші батьки, діди завжди гідно захищали християнську віру від різного роду посягань, то невже нам сьогодні не вистачить мужності стати на захист Закону Божого? І цю реформу необхідно провести на найвищому рівні, так, як відновлення біблійної істини тільки в окремих помісних приходах не вирішить проблеми загалом. А це в свою чергу вимагає офіційного перегляду Вселенського Собору, на якому і була допущена ця вкрай незрозуміла помилка. Тим більше, що перегляд Вселенських Соборів вже практикувався в історії. Згадаймо, до прикладу, іконоборчу епоху.
Отже, потрібно переглянути рішення Лаодикійського Собору, на якому автори зміни дня поклоніння з суботи на неділю випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
Пропонуємо ще ряд вагомих свідчень, що біблійним днем відпочинку була, є і залишається субота:
1) в Римлян 3:20 апостол Павло вказує на призначення Закону Божого: "Жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається". Десять заповідей Божих - це моральні приписи, бо саме через них ми пізнаємо, де чинимо не так. Святкування будь-якого іншого дня, крім суботи, вбивство, сімейна невірність, крадіжки, обман є ніщо інше, як гріх;
2) субота, як день поклоніння, знайома нам із четвертої заповіді морального Закону Божого, де Бог на рівні з іншими заповідями, такими як: "не вбивай', "не кради", "шануй батька і матір", закликає пам'ятати день суботній і відкласти в цей день звичну щоденну працю. Стало вже традиційним вважати суботу надбанням виключно єврейською народу. Але якщо уважно розібратися у біблійній історії, то ця позиція є не зовсім достовірною. Річ у тім, що родоначальником євреїв був Авраам (що цікаво, що він також був родоначальником і батьком арабів, які його називають Абрагімом), а про суботу, як день поклоніння, вперше ми зустрічаємо на початку Біблії, коли Бог закінчив Свою працю творіння до цього дня, відпочив у цей день, освятив його і благословив його (Бут 2:3). Це відбулося за багато століть до народження Авраама. На землі в той час з людей були тільки Адам і Єва. А сказати, що вони були євреями, – було б абсурдом;
3) субота – це день, який знаходиться між п'ятницею (біблійним днем Приготування) і неділею (першим днем тижня, в який воскрес Ісус Христос), і по сьогодні існує, як визначений день тижня;
4) в пророка Ісаї 58:13 сказано, який день є Господнім, і яким чином його святкувати: "Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова";
5) звичаю відпочивати в перший день тижня не існувало ні в Старому ні в Новому завітах. Христос (Луки 4:16: "І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати") і апостоли (Дії 16:13: "Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились") відпочивали за звичаєм в суботу;
6) в Якова 2:10,11 написано про важливість дотримування всіх десяти Божих заповідей: "Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону". А якщо свідомо перемістиш день відпочинку, який Бог заповів пам'ятати…?;
7) після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише крізь віки немов би лунає питання нашого Господа до книжників та фарисеїв, які тоді ревізували на свій лад п'яту заповідь: "Чому ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?" (Матв. 15:3).
Хіба розумно змінювати освячений Богом від створення світу суботній день на свій розсуд? Порушення Божих заповідей – злодійство, вбивство, святкування неділі, чи перелюб – це гріхи, яким слід дати об'єктивну оцінку.
БОГ Є ЛЮБОВ!
БАПТИСТЫLuther wrote:Існуючі протиріччя між Святим Письмом і Святим Переданням давно непокоять українське суспільство. Звичайно ж, є Передання, які не мають жодних розбіжностей з Святим Письмом. Наприклад, символ віри "Вірую", де містяться основні засади християнської віри, такі як віра в Єдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа. Та коли йде мова про десять Божих заповідей, дотримування яких є біблійною ознакою віруючих новозавітньої Апостольської церкви, як написано в Об'явл. 14:12: "Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!" – виникають протиріччя.
Серед загальноприйнятих "Шануй батька й матір", "Не вбивай", "Не кради" в моральному Божому Законі є заповідь про щотижневий відпочинок після шости робочих днів – "Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його" (Вихід 20:8-11). Ця заповідь зазнала змін в середньовічний період історії, як і передречено в пророка Даниїла 7:25: "І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу". В результаті так званих "поправок" день відпочинку з суботи – сьомого дня тижня (Матв. 28:1), даної Богом ще в Едемі (Буття 2:2,3), перенесено на неділю – язичницький день сонця (донині неділя англійською – sunday, німецькою – sontag, що в перекладі означає "день сонця"). І що найбільш прикро - вказівки святкувати неділю в Біблії немає, а вона святкується! Саме тому не хочемо продовжувати замовчувати цю проблему, не хочемо прикривати гріх, а відкрито говоримо - зазіхання на Божу заповідь справедливо заслуговує на осуд!
Прийшов час усунути протиріччя між четвертою заповіддю Закону Божого, де йдеться про освячений Богом суботній день відпочинку і 29 правилом Лаодикійського Собору, що зобов'язує до святкування неділі. Бо як довго ще будемо кульгати на обидва коліна - читаємо в Біблії про щотижневий відпочинок у суботу, а Кабінет Міністрів своєю постановою призначає освячений Богом день робочим? Невже в уряді не розуміють, що богобоязні українці не виконають їхньої постанови за написаним: "Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?" (Дії 4:19)
Передання має право на існування лише тоді, коли узгоджується з Святим Письмом. Тут бачимо явну несумісність – дотримування суботи, освяченої Богом для відпочинку від створення світу в 29 правилі Лаодикійського Собору класифікується, як юдействування. Апостол Павло відділив десять Божих заповідей від старозавітніх приписів, з якими справедливо боролась Першоапостольська Церква: "Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей" (1 Кор. 7:19). Святкування суботи - це не обрізання, принесення жертов, свято Опрісноків, старозавітної Пасхи чи Кучок, а дотримування однієї з десяти Божих заповідей.
Що ж важливіше – заповідь Божа, яка за словами апостола Павла є "свята, і праведна, і добра" (Римл. 7:12), чи передання, яке із-за несумісності з Святим Письмом є ніщо інше, як просто єресь? Ісус Христос свого часу так відповів на подібні зазіхання: "А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Ви ради передання вашого знівечили Боже Слово" (Матв. 15:3,6).
Потрібні зміни, бо в іншому випадку ситуація виглядає вкрай безглуздою – на словах шануємо Бога, одночасно зневажаючи Божий Закон (Якова 2:10,11). Якщо наші батьки, діди завжди гідно захищали християнську віру від різного роду посягань, то невже нам сьогодні не вистачить мужності стати на захист Закону Божого? І цю реформу необхідно провести на найвищому рівні, так, як відновлення біблійної істини тільки в окремих помісних приходах не вирішить проблеми загалом. А це в свою чергу вимагає офіційного перегляду Вселенського Собору, на якому і була допущена ця вкрай незрозуміла помилка. Тим більше, що перегляд Вселенських Соборів вже практикувався в історії. Згадаймо, до прикладу, іконоборчу епоху.
Отже, потрібно переглянути рішення Лаодикійського Собору, на якому автори зміни дня поклоніння з суботи на неділю випустили з уваги той факт, що дане рішення не грунтується на книгах Святого Письма, зібраних в канон на цьому ж Соборі.
Пропонуємо ще ряд вагомих свідчень, що біблійним днем відпочинку була, є і залишається субота:
1) в Римлян 3:20 апостол Павло вказує на призначення Закону Божого: "Жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається". Десять заповідей Божих - це моральні приписи, бо саме через них ми пізнаємо, де чинимо не так. Святкування будь-якого іншого дня, крім суботи, вбивство, сімейна невірність, крадіжки, обман є ніщо інше, як гріх;
2) субота, як день поклоніння, знайома нам із четвертої заповіді морального Закону Божого, де Бог на рівні з іншими заповідями, такими як: "не вбивай', "не кради", "шануй батька і матір", закликає пам'ятати день суботній і відкласти в цей день звичну щоденну працю. Стало вже традиційним вважати суботу надбанням виключно єврейською народу. Але якщо уважно розібратися у біблійній історії, то ця позиція є не зовсім достовірною. Річ у тім, що родоначальником євреїв був Авраам (що цікаво, що він також був родоначальником і батьком арабів, які його називають Абрагімом), а про суботу, як день поклоніння, вперше ми зустрічаємо на початку Біблії, коли Бог закінчив Свою працю творіння до цього дня, відпочив у цей день, освятив його і благословив його (Бут 2:3). Це відбулося за багато століть до народження Авраама. На землі в той час з людей були тільки Адам і Єва. А сказати, що вони були євреями, – було б абсурдом;
3) субота – це день, який знаходиться між п'ятницею (біблійним днем Приготування) і неділею (першим днем тижня, в який воскрес Ісус Христос), і по сьогодні існує, як визначений день тижня;
4) в пророка Ісаї 58:13 сказано, який день є Господнім, і яким чином його святкувати: "Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова";
5) звичаю відпочивати в перший день тижня не існувало ні в Старому ні в Новому завітах. Христос (Луки 4:16: "І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати") і апостоли (Дії 16:13: "Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посходились") відпочивали за звичаєм в суботу;
6) в Якова 2:10,11 написано про важливість дотримування всіх десяти Божих заповідей: "Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає. Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону". А якщо свідомо перемістиш день відпочинку, який Бог заповів пам'ятати…?;
7) після робочого дня ми відпочиваємо, щоб вранці прокинутись, і далі за працю. День для праці, ніч для відпочинку. Тиждень має сім днів. В четвертій заповіді Бог заповів шість днів працювати, а в суботу відпочити від звичної праці. Саме для цього субота була освячена Богом ще від створення світу. Відпочинок в суботу по заповіді - це дар Божий. Аналогічно, як і з благодаттю Божою, ми маємо вибір - прийняти дар Божого відпочинку, або ж відмовитись від нього. Вибір за нами. Лише крізь віки немов би лунає питання нашого Господа до книжників та фарисеїв, які тоді ревізували на свій лад п'яту заповідь: "Чому ви порушуєте заповідь Божу ради передання вашого?" (Матв. 15:3).
Хіба розумно змінювати освячений Богом від створення світу суботній день на свій розсуд? Порушення Божих заповідей – злодійство, вбивство, святкування неділі, чи перелюб – це гріхи, яким слід дати об'єктивну оцінку.
Секта баптистов вышла из среды английских пуритан. Первая баптистская община была создана в Англии в 1633 году, а в 1639 году была перенесена в Северную Америку, где ее центром стал штат Род-Айленд, эта секта не имела успеха, но в конце XVIII столетия был создан «проповеднический союз» с целью проповеди среди негров Америки христианства, свободного от догматов, обрядов и обязательных символических знаков. Это встретило сочувствие и материальную поддержку среди богатых американцев. Появились дома для сирот и стариков, школы, курсы, больницы и в большом числе добровольные миссионеры. С этого времени баптизм находит новых последователей в Англии, Германии, проникает в Китай, Японию, Индию, Польшу и позже на Русь. Основанный в США «Баптистский союз» в 1814г. стал располагать громадными денежными средствами и охватил своей пропагандой весь мир.
Со временем баптизм распался на множество толков. Деление началось еще в конце XVII века, когда баптисты разделились на «частных», усвоивших учение Кальвина о безусловном предопределении, и на «общих» или «баптистов свободной воли», признающих всеобщность спасающей благодати Божией, привлекаемой свободной волей человека.
На Русь эта секта была занесена из Германии в конце XIX века. До 1905 года деятельность секты была запрещена (баптисты пытались заниматься прозелитизмом среди крестьянства и низших слоев населения). После 1905 г. баптисты повсюду легализовали свою организацию, выстроили множество молельных домов, развернули пропаганду своих принципов, начали издательскую деятельность, создали «Союз христианской молодежи». Особенно проповедники баптизма наводнили нашу страну в период ленинского НЭПа, вооруженные громадными средствами для организации этого движения на Руси. Вторая волна наступления баптистов отмечалась в 60-х годах, когда наша Церковь находилась в узах советской атеистической власти, запрещавшей проповедь Православия вне стен храма. В годы «перестройки» баптисты расширили свою деятельность за счет финансовой поддержки баптистских центров Запада, в частности из Америки и Финляндии. Баптизму свойственна враждебность к Православию. Примером может служить захват баптистами в 1989 году церкви Покрова Пресвятой Богородицы, что на Боровой улице в Санкт-Петербурге и переделка ее под зал для собраний.
Баптисты активно занимаются прозелитизмом среди православных христиан. Для этого существуют хорошо разработанные методики, по которым обучают баптистских проповедников. Нередко они приходят в православные храмы и заводят беседы с верующими, пытаясь совратить их в свою секту. Одним из важнейших направлений их деятельности является работа с молодежью. С этой целью организовано широкое молодежное баптистское движение, в которое вовлекаются доверчивые молодые люди, ищущие смысл жизни, пытающиеся найти истину в вере. Но вместо живого спасительного источника познания истины, открытого Господом Иисусом Христом, баптисты предлагают пить из нечистого, замутненного ересями и заблуждениями источника, направляют доверчивые души по широкому пути, ведущему к гибели, забыв предостережение Спасителя: «А кто соблазнит одного из малых сих, верующих в Меня, тому лучше было бы, если бы повесили ему мельничный жернов на шею и потопили его во глубине морской» (Мф. 18, 6).
Части баптистов свойственна тяга к иудаизму: «баптисты седьмого дня», вместо воскресения празднующие субботу, «христианские баптисты», отвергающие догмат Троичности Лиц, учение об аде и диаволе, воскресный день и христианские праздники (якобы противные св. Писанию). Есть баптисты, которые на основании еврейских апокрифических книг учат о двух потомствах Евы. Одно из которых от диавола. Есть ветвь баптистов «тункеров», которые, кроме крещения и «вечери любви», своеобразно ночью ими совершаемого «причащения», признают еще «три таинства»: братский поцелуй, омовение ног и помазание больных елеем.
«Евангельские христиане», «штундисты», «евангелисты» - все это название одной и той же секты.
Баптисты, как и протестанты, не веруют во Единую, Святую, Соборную и Апостольскую Церковь, которая по определению св. ап. Павла есть «Церковь Бога живаго, столп и утверждение истины» (Тим. 3. 15).
В 1937 году баптист Ашверт на конференции в Лозанне заявил: «Признавая, что общение христиан между собой существенно важно для усовершенствования характера христиан, мы не считаем ни одну церковь необходимой для того, чтобы восстановить связь Бога с человеком».
Христос, обращаясь к апостолам, сказал: «Созижду Церковь Мою и врата ада не одолеют ее». Подобно протестантам, баптисты как бы исключили из св. Писания эти слова Спасителя, посему-то и представление их о Церкви имеет характер почти неуловимой и непознаваемой идеи. Церковь не от мира сего, но она в этом мире находится, она -Тело Христово, глава которого сам Господь Иисус Христос. «Кто не послушает церкви, да будет тебе как язычник и мытарь», - говорит Господь.
Противопоставляя себя Церкви, баптисты называют себя апостолами, не имея ни апостольского преемства, ни церковной иерархии. Они отвергают все святые таинства, установленные Господом Иисусом Христом. Крещение для них является лишь обрядом. Евхаристию они считают символическим преломлением хлеба. Подобное отношение у них и к другим таинствам. Отрывая себя от св. Церкви, Тела Христова, баптисты лишают себя благодати Божией, животворной спасительной силы, без которой нет истинной христианской жизни, нет спасения. «Тот не может уже иметь Отцом Бога, кто не имеет матерью Церковь. Находящийся вне Церкви мог бы спастись только в том случае, если бы спасся кто-либо из находившихся вне ковчега Ноева», - пишет св. мч. Киприан Карфагенский. Сам Господь говорит в поучение наше: «Кто не со Мною, тот против Меня», и кто не собирает со Мною, тот расточает (Мф. 12, 30).
Поэтому и уподобляются сектанты отрубленной от дерева ветви, к которой не поступают жизненные соки.
Не признают баптисты и церковной иерархии, чем противодействуют Божественному домостроительству, о котором свидетельствует св. ап. Павел в своих посланиях (Еф. 4, 11-12).
В забвении для «евангельских христиан» оказалась история грехопадения, поэтому так приуменьшено для них значение зла и падения человека, в их жизни отсутствуют понятия духовной брани, аскетики. Тем самым отрицается смысл христианской жизни - стяжание благодати Святаго Духа.
Баптисты связывают себя с Христом только буквой св. Писания. Это характеризует их секту как чисто рационалистическую. Игнорируя св. Предание, учения св. отцов, баптисты дерзают произвольно истолковывать св. Писание. Они намеренно упускают из вида тот факт, что Писание произнесено святыми пророками и апостолами по внушению Святого Духа (2 Петр. 1,21). Свт, Игнатий Брянчанинов писал: «Кто объясняет Евангелие и все Писание произвольно, тот этим самым отвергает истолкование его свв. отцами, Святым Духом. Кто отвергает истолкование . Писания Святым Духом, тот, без всякого сомнения; отвергает и самое св. Писание».
Не чтут «евангельские христиане» Божию Матерь, Заступницу усердную рода христианского, несмотря на то, что Ее восхваляет сам архангел Гавриил: «Радуйся, Благодатная! Господь с Тобою; благословенна Ты между женами» (Лк. 1, 28 О своем избранничестве говорит и сама Пресвятая Богородица: «Отныне будут ублажать Меня все роды... Яко сотворил Мне величие Сильный, и свято имя Его» (Лк. 1, 46-49). Благодаря Божьей Матери Господь Иисус Христос стал Человеком. После успения. Пресвятая Богородица возглавила ангельский Собор. Она «Честнейшая Херувим и Славнейшая без сравнения Серафим».
Баптисты отказались от почитания креста - оружия и знамени победы Христа над диаволом; св. мощей, творящих доныне силою Божию чудеса исцелений; св. икон, многие из которых прославились даром чудотворения. Не поклоняются баптисты и св. ангелам и угодникам Божьим заступникам и молитвенникам за нас и Отечество наше пред Престолом Божьим, тем самым отвергая Небесную Церковь. Не признают они и обожение человека, которое возможно только в Господе Иисусе Христе, ибо Он «преискренне приобщился» наших плоти и крови (Евр. 2,14), теснейшим образом соединил Себя с человеческим родом. Св. Афанасий Александрийский говорит, что Бог стал Человеком, чтобы человек по благодати стал Богом. Обожение наше по благодати происходит через достойное принятие Тела и Крови Христовых в св. таинстве Евхаристии, которого добровольно лишили себя сектанты. Отвергнув все святыни, дорогие сердцу каждого православного христианина, баптисты потеряли понятие о земном Отечестве, Святой Руси-Доме Пресвятой Богородицы, подножии Престола Божия. Себя они называют спасенными, связывая свое спасение только с верою в Христа и крещением. При этом они отрицают действительность крещения младенцев. Возражая против крещения детей, баптисты утверждают, что младенцы якобы уже омыты и очищены кровью Христовой и поэтому нет надобности в их крещении. Такое учение противоречит св. Писанию и практике первоначальной Церкви. Св. Писание требует крещения всех, не исключая и детей. Сам Христос говорит, что лишь «рожденные от воды и Духа» смогут войти в Царствие Божие (Ин. 3, 5), относительно же детей повелел: «Пустите детей приходить ко Мне» (Мф. 19, 14).
В Новом Завете таинство Крещения заменило ветхозаветный обряд обрезания, который был прообразом крещения и совершался вскоре после рождения ребенка. В книге Деяний св. апостолов упоминается, что апостолы крестили целые семьи, в которых, несомненно, были и дети. Так как все крещаемые становятся членами Церкви Христовой, то чем раньше человек принимает крещение, тем раньше он приобщается к ее благодатной жизни.
В своей уверенности в спасении верою баптисты опираются на отдельные фразы, выхваченные из св. Писания: «Истинно, говорю вам, верующий в Меня имеет жизнь вечную» (Ин. 6, 47). Эти фразы нельзя рассматривать отдельно от предшествующих слов. Св. Писание делает различие между мертвой и живой верой, верой, спасающей и не могущей спасти. «Что пользы, братья мои, если кто говорит, что он имеет веру, а дел не имеет? Может ли вера спасти его? Вера, если не имеет дел, мертва сама по себе» (Иак. 2,14-17). «И бесы веруют и трепещут» - это пример веры мертвой, не могущей спасти. И все места св. Писания, на которые ссылаются баптисты, говорят не о всех верующих вообще, а лишь об имеющих веру живую, спасительную. «Неужели мало спасающихся?» - спрашивают ученики Иисуса Христа, и Он отвечает: «Подвизайтесь войти сквозь тесные врата, ибо сказываю вам, многие поищут войти и не возмогут» (Лк. 13, 23-24).
Следовательно, чтобы избежать осуждения на суде нелицеприятном, чтобы быть спасенным, недостаточно уверовать в искупительную жертву Христа, надо еще понести Крест, который нес Христос (Лк. 14,27), ибо лишь «до конца претерпевший» (Мф. 24,13) спасен будет. Залог нашего спасения в нашем единстве со Христом, которого мы достигаем в Единой, Святой, Соборной и Апостольской Церкви, в Им установленных таинствах, в подчинении нашей воли Его воле.
Я - адвентист сьомого дня.володимир wrote:Части баптистов свойственна тяга к иудаизму: «баптисты седьмого дня», вместо воскресения празднующие субботуLuther wrote:ЦікавоІ до чого тут баптисти ???
Дотримування всіх десяти заповідей є послухом Богу. Ми визнаємо, що і вбивство, і знаважливе ставлення до родичів, і крадіжки, і святкування будь-якого іншого дня, крім освяченої Богом суботи, як і вибір вести життя трудоголіка без вихідних, і сімейна невірність, і обман, і пожадання чужого - ГРІХИ.
А корван, розводові листи за побутові дрібниці, обтяжливі власновидумані приписи щодо відпочинку в суботу, як і пізніше нововведення послідовниками фарисеїв - святкування неділі - все це ФАРИСЕЙСЬКА ЄРЕСЬ!!!
_________________
БОГ Є ЛЮБОВ!
але ви теж і не єврей щоб святкувати суботу...Luther wrote:Я - адвентист сьомого дня.володимир wrote:Части баптистов свойственна тяга к иудаизму: «баптисты седьмого дня», вместо воскресения празднующие субботуLuther wrote:Цікаво
Дотримування всіх десяти заповідей є послухом Богу. Ми визнаємо, що і вбивство, і знаважливе ставлення до родичів, і крадіжки, і святкування будь-якого іншого дня, крім освяченої Богом суботи, як і вибір вести життя трудоголіка без вихідних, і сімейна невірність, і обман, і пожадання чужого - ГРІХИ.
А корван, розводові листи за побутові дрібниці, обтяжливі власновидумані приписи щодо відпочинку в суботу, як і пізніше нововведення послідовниками фарисеїв - святкування неділі - все це ФАРИСЕЙСЬКА ЄРЕСЬ!!!
_________________
потрібно докладно й уважно вивчити історію Святої Соборної Апостольскої Церкви а потім сприймати ці навязування які аж ніяк з Єрусалиму походять...а з Англії та Північної Америки...вірте у віру прабатьківську і не помилитесь...
хто слабкий у істинній вірі того легко обманути і ввести у велику й пропащу яму якій кінця не видно...а вийти з тої ями без Божої помічі дуже важко.
не можна забувати того що трапилось протягом 20 століть в християнстві та в Святій Соборній Апостольскій Церкві...подивіться на красу та обрядовість справжньої православної церкви...та старовинність відчувається навіть до тепер, а подивившись на протестантів з костюмами та галстуками стає якось моторошно яке діло цим людям до справжньої Святої Соборної Церкви...навіть якщо вони ходять цитуючи Біблію...проблема в тому що беруться цитувати як їм потрібно...і багато чого перекручують...найгірко те що не сприймають матір нашу Небесну Царицю Неба та Землі-Пресвяту Діву Марію...що Господа нашого Ісуса Христа народила...і була взята на Небо(Успення) Ісусом Христом...хіба міг Господь наш Спаситель залишити матір ?-ніколи Вона завжди з своїм Сином Ісусом Христом...це вже давно доведено...і саме Пресвята Діва Марія врятувала мене з великої пропасті...бо й сам благав бачачи скрутне своє становище...
і я знаю напевно що ніякий там протестант не навяже мені неправдиві свідчення бо коли цитуєш Святе Письмо -цитуй до кінця а не вибравши що сподобалось...і не так як тобі потрібно а як тлумачить Христова Церква...що є православна як східного так і західного обрядів.
Православні:православні,греко-католики,римо-католики
Святе Письмо+Історія Святої Соборної Апостолської Церкви= Віра
Протестанти:Святе Письмо без Історії Святої Соборної Апостольскої Церкви...(взялися тлумачити на власний розсуд)=Сумнів,втрата правдивої віри. (про що свідчить велика кількість сект)
з повагою
володимир
никогда бы не подумал, что культ Марии (которую я весьма уважаю как земную мать моего Бога),володимир wrote:але ви теж і не єврей щоб святкувати суботу...Luther wrote:Я - адвентист сьомого дня.володимир wrote: Части баптистов свойственна тяга к иудаизму: «баптисты седьмого дня», вместо воскресения празднующие субботу
Дотримування всіх десяти заповідей є послухом Богу. Ми визнаємо, що і вбивство, і знаважливе ставлення до родичів, і крадіжки, і святкування будь-якого іншого дня, крім освяченої Богом суботи, як і вибір вести життя трудоголіка без вихідних, і сімейна невірність, і обман, і пожадання чужого - ГРІХИ.
А корван, розводові листи за побутові дрібниці, обтяжливі власновидумані приписи щодо відпочинку в суботу, як і пізніше нововведення послідовниками фарисеїв - святкування неділі - все це ФАРИСЕЙСЬКА ЄРЕСЬ!!!
_________________
потрібно докладно й уважно вивчити історію Святої Соборної Апостольскої Церкви а потім сприймати ці навязування які аж ніяк з Єрусалиму походять...а з Англії та Північної Америки...вірте у віру прабатьківську і не помилитесь...
хто слабкий у істинній вірі того легко обманути і ввести у велику й пропащу яму якій кінця не видно...а вийти з тої ями без Божої помічі дуже важко.
не можна забувати того що трапилось протягом 20 століть в християнстві та в Святій Соборній Апостольскій Церкві...подивіться на красу та обрядовість справжньої православної церкви...та старовинність відчувається навіть до тепер, а подивившись на протестантів з костюмами та галстуками стає якось моторошно яке діло цим людям до справжньої Святої Соборної Церкви...навіть якщо вони ходять цитуючи Біблію...проблема в тому що беруться цитувати як їм потрібно...і багато чого перекручують...найгірко те що не сприймають матір нашу Небесну Царицю Неба та Землі-Пресвяту Діву Марію...що Господа нашого Ісуса Христа народила...і була взята на Небо(Успення) Ісусом Христом...хіба міг Господь наш Спаситель залишити матір ?-ніколи Вона завжди з своїм Сином Ісусом Христом...це вже давно доведено...і саме Пресвята Діва Марія врятувала мене з великої пропасті...бо й сам благав бачачи скрутне своє становище...
і я знаю напевно що ніякий там протестант не навяже мені неправдиві свідчення бо коли цитуєш Святе Письмо -цитуй до кінця а не вибравши що сподобалось...і не так як тобі потрібно а як тлумачить Христова Церква...що є православна як східного так і західного обрядів.
Православні:православні,греко-католики,римо-католики
Святе Письмо+Історія Святої Соборної Апостолської Церкви= Віра
Протестанти:Святе Письмо без Історії Святої Соборної Апостольскої Церкви...(взялися тлумачити на власний розсуд)=Сумнів,втрата правдивої віри. (про що свідчить велика кількість сект)
з повагою
володимир
может быть таким серьезным препятствием для человека в познании Господа и общении со святыми.
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
Діва Марія – від пошани до культуkjr wrote:никогда бы не подумал, что культ Марии (которую я весьма уважаю как земную мать моего Бога),володимир wrote:але ви теж і не єврей щоб святкувати суботу...Luther wrote: Я - адвентист сьомого дня.
Дотримування всіх десяти заповідей є послухом Богу. Ми визнаємо, що і вбивство, і знаважливе ставлення до родичів, і крадіжки, і святкування будь-якого іншого дня, крім освяченої Богом суботи, як і вибір вести життя трудоголіка без вихідних, і сімейна невірність, і обман, і пожадання чужого - ГРІХИ.
А корван, розводові листи за побутові дрібниці, обтяжливі власновидумані приписи щодо відпочинку в суботу, як і пізніше нововведення послідовниками фарисеїв - святкування неділі - все це ФАРИСЕЙСЬКА ЄРЕСЬ!!!
_________________
потрібно докладно й уважно вивчити історію Святої Соборної Апостольскої Церкви а потім сприймати ці навязування які аж ніяк з Єрусалиму походять...а з Англії та Північної Америки...вірте у віру прабатьківську і не помилитесь...
хто слабкий у істинній вірі того легко обманути і ввести у велику й пропащу яму якій кінця не видно...а вийти з тої ями без Божої помічі дуже важко.
не можна забувати того що трапилось протягом 20 століть в християнстві та в Святій Соборній Апостольскій Церкві...подивіться на красу та обрядовість справжньої православної церкви...та старовинність відчувається навіть до тепер, а подивившись на протестантів з костюмами та галстуками стає якось моторошно яке діло цим людям до справжньої Святої Соборної Церкви...навіть якщо вони ходять цитуючи Біблію...проблема в тому що беруться цитувати як їм потрібно...і багато чого перекручують...найгірко те що не сприймають матір нашу Небесну Царицю Неба та Землі-Пресвяту Діву Марію...що Господа нашого Ісуса Христа народила...і була взята на Небо(Успення) Ісусом Христом...хіба міг Господь наш Спаситель залишити матір ?-ніколи Вона завжди з своїм Сином Ісусом Христом...це вже давно доведено...і саме Пресвята Діва Марія врятувала мене з великої пропасті...бо й сам благав бачачи скрутне своє становище...
і я знаю напевно що ніякий там протестант не навяже мені неправдиві свідчення бо коли цитуєш Святе Письмо -цитуй до кінця а не вибравши що сподобалось...і не так як тобі потрібно а як тлумачить Христова Церква...що є православна як східного так і західного обрядів.
Православні:православні,греко-католики,римо-католики
Святе Письмо+Історія Святої Соборної Апостолської Церкви= Віра
Протестанти:Святе Письмо без Історії Святої Соборної Апостольскої Церкви...(взялися тлумачити на власний розсуд)=Сумнів,втрата правдивої віри. (про що свідчить велика кількість сект)
з повагою
володимир
может быть таким серьезным препятствием для человека в познании Господа и общении со святыми.
Найбільш шанованою жінкою в християнському світі є Марія, мати нашого Господа Ісуса Христа. Ангел Гавриїл, що був посланий від Бога звістити їй про народження Ісуса, промовив: ”Радій, благодатна, Господь з тобою! Ти благословенна між жінками!” (Євангеліє від св. Луки 1:28). Дійсно, бути жінкою, через яку явився у світ наш Господь – це є велика честь. Про красу характеру Марії яскраво свідчить її відповідь Анголу Гавриїлу: “Я ж Господня слугииня: нехай буде мені згідно з словом твоїм!” (Євангеліє від св. Луки 1:38). Що ж трапилось в історії християнської церкви, що пошана до матері Ісуса згодом переросла в культ?
Розвиток вчення про мати Ісуса, як Богородицю, отримав поштовх після Ефеського (431р.) і Халкидонського (451р.) Соборів, де мати Ісуса була вшанована титулом “теотокос” (Матір Божа). На Ефеському Соборі, коли виник спір між Несторієм та Кирилом, останній почав називати її саме цим титулом. Доречно також згадати, що Ефес був історичним центром поклоніння Діани, або Артеміди. Можливо саме цим пояснюється той факт, що багато атрибутів Кібели, Астарти та Ізіди (широко відомих язичницьких богинь) були перенесені на Марію.
На привеликий жаль, церква в період Середніх віків закріпила за Марією повноваження, які, згідно Біблії, належать виключно Богу. Пропоную розглянути висловлювання відомих церковних діячів, синхронно проаналізувавши їх з позиції Святого Письма. За словами св. Іоана Златоуста, “грішники отримують прощення виключно завдяки заступництву Марії”. І це тоді, як в Святому Письмі чітко і недвозначно написано про Ісуса Христа: „І немає ні в кім іншім спасіння, бо під небом немає іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” (Дії Святих Апостолів 4:12). Св. Ансельм: ”всі спасенні повинні спасатись з допомогою Марії”. На противагу цьому про Ісуса сказано: ”Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись” (Євр. 7:25). Згідно слів Лігурія ”люди отримують спасіння лише в тому випадку, якщо вірять в Марію”. Знову ж таки, Ісус Христос в Євангелії від св. Іоанна 3:16 сказав: ”Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”. Ще одним твердженням Лігурія є те, що „Марія є заступницею”. Про те, що Ісус – наш ¬¬єдиний Заступник, написано в 1 Тим. 2:5,6: „Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. Св. Антоній підкріпляв віруючих словами: „якщо Марія за нас, то хто може бути проти нас?” В Біблії дане висловлювання стосується Бога: „Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Римлян 8:31).
До речі, дослідників Біблії зацікавить той факт, що культ поклоніння Божій Матері має досить давнє коріння. В Ієремії 7:18 написано: ”Діти дрова збирають, а батьки розкладають вогонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних „небесній цариці”. Дана традиція настільки міцно вкоренилася серед тогочасного Божого народу, що у відповідь на пропозицію повернутись до поклоніння Богу пророк Ієремія почув таке: „Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім’ям, ми не слухаємо тебе. Бо напевне виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, – щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші” (Ієремії 44:16,17).
Традиція сприймати Марію, як Божество, донині збереглася в свідомості багатьох християн. Хоча просто неможливо не помічати явні протиріччя, що виникають в результаті порівняльного аналізу церковних традицій зі Святим Письмом. Враховуючи загальне бажання повернутись до джерел християнської віри, доречно згадати символ віри „Вірую”: шануємо святих, які залишили нам гарний приклад вірності і послуху, тоді як поклоняємось виключно Богу – Отцю, Сину і Святому Духу.
БОГ Є ЛЮБОВ!
Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість. У небесній славі, де божественне світло передається від одного ангельського чину до іншого, Пречиста Богородиця займає найближче до Престолу Божого місце й іменується Церквою «чеснійшою від Херувимів і славнійшою без порівняння від Серафимів».
На вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасенного Божого Промислу.
Історія вшанування Пресвятої Діви Марії починається з моменту явлення до Неї посланного від Бога в місто Назарет Архангела Гавриїла, який, увійшовши до Її будинку, звернувся до Неї з вітанням: «Радуйся, Благодатна» (Лк. 1, 28). Слова Ангела: «Радуйся, Благодатна!» і «Ти знайшла благодать у Бога» (Лк. 1, 30), співзвучні словам євангеліста Іоанна Богослова про втілення Сина Божого, сповненого благодаті та істини (Ін. 1, 14). Пресвята Діва Марія здобула благодать і святість як плід глибокого смирення й ангельської чистоти.
В Особі Божої Матері людство дало Сину Божому свою плоть і кров для того, щоб Він, спокутувавши й освятивши цю плоть, відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Радість Благовіщення є водночас і початком хресної печалі та страждань.
Саме пришестя у світ сина Божого - це і радість, але й печаль - початок жертовної божественної любові. Блага звістка Архангела Діві Марії є початком цієї любові.
Син Божий приходить на розп'яття, смерть і добровільне поховання, щоб дарувати людям визволення і вічну радість.
Найбільший дар благословення Господнього Пречиста Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її ублажатимуть усі роди, як благовіствує святий євангеліст Лука. Усі покоління людей, які в своєму житті через Її смирення прийшли до торжества благодаті та істини (Ін. 1, 17), прославлятимуть Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде з усіма тими, хто має страх Його, до скону віків - так учить нас Святе Євангеліє.
Шанування Пресвятої Діви почалося вже в апостольській громаді, адже всі учні перебували в беспрестанній молитві, як оповідають Діяння святих апостолів, з Марією - Матір'ю Ісусовою (Діян. 1, 14). Згодом з Ізраїлю шанування Богородиці поширилося у Християнських Церквах Сирії, Малої Азії, Італії та інших країн древнього світу. Остаточно і загальноцерковно воно було утверджене у 451 році на IV Вселенському Соборі у Халкідоні.
У найдавніших сказаннях про Пресвяту Діву потрібно, безперечно, бачити відгомін Святого Передання, на історичній основі якого Церква встановила свята на честь Діви Марії. «Благовіствуй земле радість велику, небеса співайте славу Божу».
Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина любові Божої. Відкрилася дорога в Небо, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини все, що благословив Господь, приготував і дарував людині для її користі та спасіння. Відкривається Небо, і Престол херувимський і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.
І ми сьогодні, віддаючи шану Пресвятій Благословенній Діві Марії, чеснійшій від Херувимів і славнійшій від Серафимів, благатимемо Її: «Покрий нас чесним Твоїм омофором від усякого зла і принеси молитви за нас, недостойних, Сину Твоєму і Богу нашому Ісусу Христу, щоб спастися душам нашим». Амінь.
На вшанування Церквою Матері нашого Спасителя встановлене щорічне святкування всіх основних подій Її земного життя, здійснених Нею знамень, чудес і благодіянь, які є проявом всеблагого і спасенного Божого Промислу.
Історія вшанування Пресвятої Діви Марії починається з моменту явлення до Неї посланного від Бога в місто Назарет Архангела Гавриїла, який, увійшовши до Її будинку, звернувся до Неї з вітанням: «Радуйся, Благодатна» (Лк. 1, 28). Слова Ангела: «Радуйся, Благодатна!» і «Ти знайшла благодать у Бога» (Лк. 1, 30), співзвучні словам євангеліста Іоанна Богослова про втілення Сина Божого, сповненого благодаті та істини (Ін. 1, 14). Пресвята Діва Марія здобула благодать і святість як плід глибокого смирення й ангельської чистоти.
В Особі Божої Матері людство дало Сину Божому свою плоть і кров для того, щоб Він, спокутувавши й освятивши цю плоть, відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Радість Благовіщення є водночас і початком хресної печалі та страждань.
Саме пришестя у світ сина Божого - це і радість, але й печаль - початок жертовної божественної любові. Блага звістка Архангела Діві Марії є початком цієї любові.
Син Божий приходить на розп'яття, смерть і добровільне поховання, щоб дарувати людям визволення і вічну радість.
Найбільший дар благословення Господнього Пречиста Діва Марія здобула тому, що була смиренною Його рабою. Її ублажатимуть усі роди, як благовіствує святий євангеліст Лука. Усі покоління людей, які в своєму житті через Її смирення прийшли до торжества благодаті та істини (Ін. 1, 17), прославлятимуть Її як Матір Господа, і милість Всесильного Бога буде з усіма тими, хто має страх Його, до скону віків - так учить нас Святе Євангеліє.
Шанування Пресвятої Діви почалося вже в апостольській громаді, адже всі учні перебували в беспрестанній молитві, як оповідають Діяння святих апостолів, з Марією - Матір'ю Ісусовою (Діян. 1, 14). Згодом з Ізраїлю шанування Богородиці поширилося у Християнських Церквах Сирії, Малої Азії, Італії та інших країн древнього світу. Остаточно і загальноцерковно воно було утверджене у 451 році на IV Вселенському Соборі у Халкідоні.
У найдавніших сказаннях про Пресвяту Діву потрібно, безперечно, бачити відгомін Святого Передання, на історичній основі якого Церква встановила свята на честь Діви Марії. «Благовіствуй земле радість велику, небеса співайте славу Божу».
Через Пресвяту Діву Марію людині знову відкрилася глибина любові Божої. Відкрилася дорога в Небо, спілкування з небожителями, зі святими Ангелами. Стало можливим для людини все, що благословив Господь, приготував і дарував людині для її користі та спасіння. Відкривається Небо, і Престол херувимський і Пресвята Діва; Церква на землі стає частиною Неба, де ми зустрічаємося з Богом і оновлюємося.
І ми сьогодні, віддаючи шану Пресвятій Благословенній Діві Марії, чеснійшій від Херувимів і славнійшій від Серафимів, благатимемо Її: «Покрий нас чесним Твоїм омофором від усякого зла і принеси молитви за нас, недостойних, Сину Твоєму і Богу нашому Ісусу Христу, щоб спастися душам нашим». Амінь.
А потрібно шанувати більш за всіх тільки Іісуса, бо Він є Істинним Богом і тільки в Ньому є спасіння від гріха і смерті, а не в Марії.володимир wrote:Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість.
Згоден, Марія скеровує вас до Іісуса в своїх посланнях, віруйте в мого сина, каже, а ви не віруєте, а робите культ з Марії.
Марія не Бог,
Бог - Іісус Христос.
Лук.8:20 И дали знать Ему:
Матерь и братья Твои стоят вне,
желая видеть Тебя.
Лук.8:21 Он сказал им в ответ:
матерь Моя и братья Мои суть
слушающие слово Божие и
исполняющие его.
З цього вірша ми бачим, що Сам Бог - Іісус Христос, більше звеличує не своїх земних родичів, не свою земну маму, а тих, хто слухає Його Слово та виконує.
І ніде Він не каже, що потрібно робити культ з його земної матері.
Last edited by kjr on 28 Feb 2008, 12:55, edited 1 time in total.
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
Радуйся, Радосте наша!kjr wrote:А потрібно шанувати більш за всіх тільки Іісуса, бо Він є Істинним Богом і тільки в Ньому є спасіння від гріха і смерті, а не в Марії.володимир wrote:Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість.
Згоден, Марія скеровує вас до Іісуса в своїх посланнях, віруйте в мого сина, каже, а ви не віруєте, а робите культ з Марії.
Марія не Бог,
Бог - Іісус Христос.
Лук.8:20 И дали знать Ему:
Матерь и братья Твои стоят вне,
желая видеть Тебя.
Лук.8:21 Он сказал им в ответ:
матерь Моя и братья Мои суть
слушающие слово Божие и
исполняющие его.
Олена КАСЬЯНЕНКО
Культ Богородиці набув в історичному православ'ї особливого змісту. З часу заснування святої Церкви Господом нашим Ісусом Христом Пресвяту Діву Марію за велику доброчесність і допомогу віруючим шанує і восхваляє весь християнський світ.
Слава Діви Марії почалася з того дня, коли Архангел Гавриїл привітав її словами: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; благословенна Ти між жонами» (Лк. 1, 28), і сповістив незбагненну для людини таїну втілення Сина Божого.
Святе Євангеліє, а також церковне передан-ня розповідають нам про життя Божої Матері: як Вона жила, як возростала до такої висоти, щоб стати Матір'ю неосяжного Бога-Слова. Благоговійне шанування Пресвятої Богородиці у православній церкві виявляє багато свят, які Церква відзначає на спомин про різні події з житгя Пресвятої Діви Марії, а також установлених на спомин про велике діяльне заступництво Матері Божої за Своїх християнських дітей.
Різдво Пресвятої Діви Марії
У галілейському місті Назареті жив нащадок царя Давида Іоаким зі своєю дружиною Анною. Обоє вони були людьми благочестивими, відомими смиренням і милосердям. Іоаким володів численними отарами і гуртами худоби. Третину своїх доходів подружжя жертвувало у храм, третину роздавало нужденним і лише третину залишало собі. Вони дожили до 50 років, але дітей не мали. Це дуже засмучувало їх. Незважаючи на свій вік, не переставали просити у Бога послати їм дитя. І дали обітницю — якщо в них народиться дитина, присвятити її на служіння Богу. В ті часи не мати дітей вважалося покаранням Божим за гріхи. Особливо тяжко переживав бездітність Іоаким, бо за пророкуваннями у його роді мав з'явитися Месія — Христос.
За терпіння і віру Господь послав Іоакиму і Анні велику радість: у них народилася дочка, їй дали ім'я Марія, що у перекладі з єврейської означає «господиня; надія».
Народження Марії принесло радість не тільки її батькам, а й усім людям, бо Вона була вибрана Богом бути Матір'ю Сина Божого, Спасителя світу.
Свято Різдва Пресвятої Богородиці православна церква вважає першим у циклі великих дванадесятих свят і бере початок від V ст., бо вже тоді на честь цього свята збудувано храм. Урочисто виголошує в цей день православна церква: «Величаємо Тебе, Пресвятая Діво, і шануємо святих Твоїх батьків, і всеславне славимо Різдво Твоє».
Введення у храм Пресвятої Богородиці (4 грудня)
Коли Діві Марії виповнився рік, щасливий батько влаштував учту, на яку запросив священиків і первосвящеників. Анна ж радісно прославляла Бога за те, що не залишилася бездітною. Ще через рік Іоаким вирішив віддати Дитя в храм, але Анна побоялася, що маленька Марія буде сумувати за рідними, і залишила дочку ще на рік у своєму домі.
Коли Діві Марії виповнилося три роки, благочестиві батьки її врешті приготувалися виконати свою обітницю: вони запросили родичів, одягли Марію у найкраще вбрання і повели її в Єрусалимський храм для посвяти Богу. Марія йшла із запаленою свічкою у руках. Батьки поставили її на першу сходинку, що вела до храму. Таких сходинок було п'ятнадцять, і вони були дуже високими. Маленька Марія сама, без будь-чиєї допомоги піднялася ними. Первосвященик зустрів її і ввів у храм, в його Святая Святих, куди ніхто не мав права входити, крім священиків, й то лише раз на рік. Дух Святий надихнув первосвященику, що Вона достойна цього, бо вибрана Богом стати Матір'ю Сина Божого.
Марія залишилася жити при храмі. Там Вона разом з іншими дівчатками навчалася Закону Божого і рукоділлю, молилася і читала Священне Писання. При храмі Божому Пресвята Марія жила майже до одинадцяти років і виросла глибоко віруючою, благочестивою, у всьому покірною Богові, надзвичайно скромною і працелюбною. За цей час Пресвята Діва втратила батьків. Спочатку помер Іоаким, а услід за ним і Анна. Бажаючи служити лише Богу, Діва Марія дала обітницю не виходити заміж і назавжди залишитися Дівою. Коли їй виповнилося чотирнадцять років, то за законом вона вже не могла залишатися при храмі, а мала вийти заміж. Первосвященик, знаючи її обітницю, але не бажаючи порушувати закону про заміжжя, формально обручив Марію із далеким родичем, восьмидесяти-річним удівцем Йосифом. Той обіцяв піклуватися про Неї і охороняти її цноту. Йосиф із Назарету також походив з царського роду Давида, але був людиною небагатою і працював теслею. Від першого шлюбу в Йосифа були діти — двоє дочок і четверо синів: Іуда, Йосиф, Симон та Іаков, які в Євангеліях іменуються «братами» Христа.
За переданням, Пречиста Діва була сильно засмучена рішенням первосвященика, їй важко було розлучатися із храмом, але було їй одкровення, щоб не боялася йти в дім праведного старця Йосифа, її обручника. Йосиф повів Пресвяту Діву за собою у Назарет, до їхнього, сповненого праці і незгод життя. І ніхто не здогадувався, що цим відкривається ланцюг великих подій, яким судилося змінити Всесвіт.
На честь свята Введення у храм Пресвятої Богородиці в V ст. в Єрусалимі був збудований храм на місці притвору Соломонового, де провела свою юність Пріснодіва Марія.
Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня)
Подальші євангельські тексти про Діву Марію оповідають про Неї у зв'язку з подіями в житті її Божественного Сина. Хоча ці спогади короткі, вони дають нам чітку уяву про її надзвичайну моральну висоту — скромність, велику віру, терпіння, мужність, покірність волі Божій, любов і відданість Своєму Божественному Сину. Отже, зрозуміло, чому Вона, за словами ангела, удостоїлась «знайти благодать у Бога». Богородиця була в постійній тривозі за долю Сина, йшла за ним у Його мандрах, приходила до Нього в різні тяжкі моменти життя, піклувалася про Його відпочинок і спокій, на що Він ніколи не погоджувався. Нарешті, ми бачимо, як стоїть Вона в непередаваній скорботі біля хреста Свого Розп'ятого Сина і чує Його останні слова і заповіти, якими Він доручає її улюбленому учневі Іоаннові Богослову. Жодного слова докори чи відчаю не злетіло з її вуст. Вона все віддає на волю Божу.
За переданням, після зішестя на Неї і на апостолів в день П'ятдесятниці Святого Духа у вигляді вогненних язиків, Пречиста Діва Марія до самої кончини жила в Єрусалимі, в Іоанна Богослова. Вона часто відвідувала ті місця, де Син її помер, воскрес і вознісся на небо.
Одного разу, коли Пресвята Марія молилася на Елеонській горі, явився їй Архангел Гаври-їл з райською фініковою гілкою у руках і сказав, що через три дні закінчиться її земне життя і Господь візьме її до Себе. Несказанно зрадівши, Божа Мати захотіла попрощатися з апостолами, і Господь у чудесний спосіб зібрав їх із різних країн в Єрусалим. У час кончини Діви Марії незвичайне світло осяяло кімнату, де Вона лежала. Сам Господь Ісус Христос в оточенні ангелів явився, щоб прийняти її пречисту душу. За її бажанням апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері біля Елеонської гори, у Гефсиманському саду, в печері, де покоїлися тіла її батьків і праведного Йосифа. При похованні сталось багато чудес — від дотику до одра Божої Матері сліпі прозрівали, тікали біси, зцілялись різні хвороби.
Через три дні після похорону Божої Матері прибув до Єрусалима апостол Хома. Він був дуже засмучений, що не попрощався з Богородицею і всією душею хотів поклонитися її пречистому тілу. Коли відкрили печеру, де була похована Діва Марія, то не знайшли її там, а лише погребальну одіж. Увечері, після трапези, коли апостоли молилися, славлячи Пресвяту Трійцю, в повітрі побачили Діву Марію в оточенні ангелів і в сяйві небесної слави. Вона сказала апостолам: «Радуйтеся! Я з вами у всі дні!»
Свято Успіння Пресвятої Богородиці встановили апостоли. Воно називається Успінням, бо Божа Мати померла тихо, немовби заснула, і недовго перебувала в гробі.
Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня)
Перебуваючи на небесах у вічній славі Божа Мати залишається Матір'ю всього людства, його Молитвинницею і Заступницею. Тому до Неї звернені молитви Церкви про допомогу і клопотання перед Сином Божим про помилування.
Православна церква, щоб урочистіше вшанувати спомин великого заступництва Матері Божої, призначила святкувати день Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято похвали нашій Небесній Матері, яка піклується про всіх християн і ніколи не відмовляє у Своїй допомозі тим, хто приходить під її материнський покров.
Історична основа цього свята така. У 910 р., за царювання візантійського імператора Льва Мудрого (896–911), сарацини, або араби (магометани), обложили Константинополь. Неминуча загибель нависла над містом. Сарацини, як фанатики магометанства, нікого не милували: дітей і старців убивали, а дорослих і здорових продавали у неволю.
Тоді ж у місті виникла страшна хвороба, від якої кожен десятий помирав. У тому своєму нещасті пішов увесь віруючий народ до Влахерн-ської церкви, в якій зберігалася риза (верхній одяг) Богоматері, її покривало на голову (мафорій) і частина поясу, перенесені з Палестини у V ст. Усю ніч християни безперервно благали в Пресвятої Богородиці заступництва і помочі.
У цей день, 14 жовтня, у храмі був на молитві блаженний Андрій зі своїм учнем Єпіфанієм. Їхнім очам відкрилося чудесне видіння: Пресвята Богородиця з'явилась у храмі в повітрі з сонмом святих. Ставши на коліна, Пресвята Діва довго молилася за християн. Потім, увійшовши у вівтарну частину храму над жертовником зняла з голови покривало і розгорнула його над богомольцями, охоронила їх тим від ворогів видимих і невидимих. Як свідчить візантійський історик Зонара, весь віруючий народ, маючи очевидний доказ милосердя, зміцнив свій дух, сміливо кинувся на ворогів, розбив і прогнав їх за межі Візантійської імперії.
Особливо відчув її материнський покров і наш православний народ, бо свято Покрови в Україні урочисто відзначається з XII ст. Численні давні ікони Пречистої, чудотворні ікони під різними назвами, які є в наших православних храмах, свідчать, що побожне шанування Пресвятої Діви Марії глибоко вкорінене в серця нашого народу.
З-поміж усіх європейських країн і народів Ук-раїна-Русь була найвіддаленіша на схід. Довгий час їй доводилося вести боротьбу з різними кочовими племенами, які нападали на нашу державу. Так, у 1673 р. турки, здобувши Кам'янець-Подільський, пішли на місто Теребовлю. В ті часи Теребовля, обгороджена муром, була фортецею. Турки підклали під мури вибухівку, щоб висадити в повітря всю фортецю. В цей страшний час зібралися побожні жителі міста до замкової церкви. Всю ніч вони стояли перед чудотворною іконою Богородиці і слізно просили врятувати їх. Перед ранком стався вибух, але закладена вибухівка повбивала самих турків. Дякуючи за врятування, народ Теребовлі разом зі своїм архієреєм перенесли Теребовлянську чудотворну ікону Богородиці до кафедрального собору у Львові, де вона зберігається й нині.
Ус і ми, віруючі, поспішаймо під материнський Покров Пресвятої Богородиці, нашої Заступниці і Покровительки перед Богом. До Неї піднімаймо свої руки, благаймо її, щоб випросила для нас у Спасителя мирне і щасливе життя на рідній землі, і покладаймо на Неї свою надію, бо Вона є Матір'ю милосердя, оздоровлення хворих і очищення грішників. Прославляймо Пресвяту Богородицю, молімося до Неї, любімо і величаймо її нині й у всі дні життя нашого на землі!
(«Український церковно-історичний журнал»
№2, 2007 р.)
зверніть увагу на ці слова "нашої Заступниці і Покровительки перед Богом"kjr wrote:А потрібно шанувати більш за всіх тільки Іісуса, бо Він є Істинним Богом і тільки в Ньому є спасіння від гріха і смерті, а не в Марії.володимир wrote:Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість.
Згоден, Марія скеровує вас до Іісуса в своїх посланнях, віруйте в мого сина, каже, а ви не віруєте, а робите культ з Марії.
Марія не Бог,
Бог - Іісус Христос.
Лук.8:20 И дали знать Ему:
Матерь и братья Твои стоят вне,
желая видеть Тебя.
Лук.8:21 Он сказал им в ответ:
матерь Моя и братья Мои суть
слушающие слово Божие и
исполняющие его.
З цього вірша ми бачим, що Сам Бог - Іісус Христос, більше звеличує не своїх земних родичів, не свою земну маму, а тих, хто слухає Його Слово та виконує.
І ніде Він не каже, що потрібно робити культ з його земної матері.
і я хотів би щоб вже дискусії що Пресвята Діва Марія-Бог припинились...
ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
ми ж любимо своїх Мам а чому я маю не любити Матір нашу Небесну?
Слава Ісусу Христу!
1Тим.2:5 Ибо един Бог, един иволодимир wrote:зверніть увагу на ці слова "нашої Заступниці і Покровительки перед Богом"kjr wrote:А потрібно шанувати більш за всіх тільки Іісуса, бо Він є Істинним Богом і тільки в Ньому є спасіння від гріха і смерті, а не в Марії.володимир wrote:Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення й найбільшу святість.
Згоден, Марія скеровує вас до Іісуса в своїх посланнях, віруйте в мого сина, каже, а ви не віруєте, а робите культ з Марії.
Марія не Бог,
Бог - Іісус Христос.
Лук.8:20 И дали знать Ему:
Матерь и братья Твои стоят вне,
желая видеть Тебя.
Лук.8:21 Он сказал им в ответ:
матерь Моя и братья Мои суть
слушающие слово Божие и
исполняющие его.
З цього вірша ми бачим, що Сам Бог - Іісус Христос, більше звеличує не своїх земних родичів, не свою земну маму, а тих, хто слухає Його Слово та виконує.
І ніде Він не каже, що потрібно робити культ з його земної матері.
і я хотів би щоб вже дискусії що Пресвята Діва Марія-Бог припинились...
ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
Слава Ісусу Христу!
посредник между Богом и
человеками, человек Христос
Иисус.
нема в нас покровителів окрім Іісуса Христа!
бо вона не є небесною матір"ю, вона є земною матір"ю нашого небесного Батька, який на небесах.ми ж любимо своїх Мам а чому я маю не любити Матір нашу Небесну?
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
ось ви і відповіли самі собі:володимир wrote: ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
ніде не сказано поклонятися Марії як Богу, а ви їй поклоняєтесь як богині неба.
Иер.7:18 Дети собирают дрова,
а отцы разводят огонь, и
женщины месят тесто, чтобы
делать пирожки для богини неба
и совершать возлияния иным
богам, чтобы огорчать Меня.
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
Сина Божого Ісуса Христа...kjr wrote:1Тим.2:5 Ибо един Бог, един иволодимир wrote:зверніть увагу на ці слова "нашої Заступниці і Покровительки перед Богом"kjr wrote: А потрібно шанувати більш за всіх тільки Іісуса, бо Він є Істинним Богом і тільки в Ньому є спасіння від гріха і смерті, а не в Марії.
Згоден, Марія скеровує вас до Іісуса в своїх посланнях, віруйте в мого сина, каже, а ви не віруєте, а робите культ з Марії.
Марія не Бог,
Бог - Іісус Христос.
Лук.8:20 И дали знать Ему:
Матерь и братья Твои стоят вне,
желая видеть Тебя.
Лук.8:21 Он сказал им в ответ:
матерь Моя и братья Мои суть
слушающие слово Божие и
исполняющие его.
З цього вірша ми бачим, що Сам Бог - Іісус Христос, більше звеличує не своїх земних родичів, не свою земну маму, а тих, хто слухає Його Слово та виконує.
І ніде Він не каже, що потрібно робити культ з його земної матері.
і я хотів би щоб вже дискусії що Пресвята Діва Марія-Бог припинились...
ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
Слава Ісусу Христу!
посредник между Богом и
человеками, человек Христос
Иисус.
нема в нас покровителів окрім Іісуса Христа!
бо вона не є небесною матір"ю, вона є земною матір"ю нашого небесного Батька, який на небесах.ми ж любимо своїх Мам а чому я маю не любити Матір нашу Небесну?
і ще раз повторюю Пресвята Діва Марія не богиня а Мати всіх християн...Цариця Неба та землі...
ви тут самі погодились...сказавшиволодимир wrote:Сина Божого Ісуса Христа...kjr wrote:1Тим.2:5 Ибо един Бог, един иволодимир wrote: зверніть увагу на ці слова "нашої Заступниці і Покровительки перед Богом"
і я хотів би щоб вже дискусії що Пресвята Діва Марія-Бог припинились...
ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
Слава Ісусу Христу!
посредник между Богом и
человеками, человек Христос
Иисус.
нема в нас покровителів окрім Іісуса Христа!
бо вона не є небесною матір"ю, вона є земною матір"ю нашого небесного Батька, який на небесах.ми ж любимо своїх Мам а чому я маю не любити Матір нашу Небесну?
і ще раз повторюю Пресвята Діва Марія не богиня а Мати всіх християн...Цариця Неба та землі...
"Згоден, Марія скеровує вас до Ісуса в своїх посланнях"
скеровує не як земна а Небесна...бо Вона на Небі разом з Сином...
і не вас- а нас всіх християн...
і перестаньте вже застосовувати "богиня"...бо Вона наша Мати Небесна...і Мати нашого Господа Ісуса Христа.
Тож читайте Її послання і подиветесь чи є там якийсь натяк на ЇЇ божество-повірте його немає ви самі бачили...читайте уважніше ну і звичайно читайте Святе Письмо Вона просила про це...
Слава Ісусу Христу!
-
Vlad
- Posts: 597
- Joined: 12 Oct 2007, 08:32
- Вероисповедание:
- Location: Родом из Винницы, сейчас живу в Америке
- Contact:
*Тож читайте Її послання і подиветесь чи є там якийсь натяк на ЇЇ божество-повірте його немає ви самі бачили*
-Неужели? Я уже два раза вам показываю как она своими посланиями заменяет роль Господа, а вы всё не видите?
Не могут это быть послания Марии.
Мт7:21 Не всякий, говорящий Мне: "Господи! Господи!", войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного.
Если есть вся необходимая информация для спасения (2Тим.3:16), то зачем искать замену? Вот что не сходится с Писанием:
"богиня" неба: "полнее пережить Скорби нашей Богородицы."
Библия: "когда вы едите хлеб сей и пьете чашу сию, смерть ГОСПОДНЮ возвещаете".
"богиня" неба: "хочу, чтобы вы все были Моими"
Библия: "Христос за всех умер, чтобы живущие уже не для себя жили, но для умершего за них и воскресшего"
"богиня" неба: "Непрерывно поклоняйтесь Пресвятым Дарам"
Вы говорили мне что вы не поклоняетесь ей? А нужно, как она говорит, поклоняться даже дарам.
Библия: "Иисус говорит ему: отойди от Меня, сатана, ибо написано: Господу Богу твоему поклоняйся и Ему одному служи".
"богиня" неба: "умоляю вас прекратить всяческие пересуды между собой"
Библия: "мы будем судить ангелов, не тем ли более [дела] житейские?"
Это лишь первые шесть посланий "богини" неба и только за 1984й год. Посмотрим или они стали более библейскими в 1994м:
"богиня" неба: "Я люблю вас и ходатайствую за вас перед Богом."
Библия: "Христос Иисус умер, ... Он и ходатайствует за нас." в другом месте: "Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными" Больше никто не является ходатаем в Библии.
"богиня" неба: "призываю вас открыться мне, и стать орудием в моих руках"
Библия: "представьте себя Богу, как оживших из мертвых, и члены ваши Богу в орудия праведности."
Ну и так далее, нет у меня времени чтоб перечитывать все послания.
Ну ладно, ещё 4 новых прочту:
"богиня" неба: "Я для вас, деточки, милостный дар любви"
Библия: "кто соблюдает слово Его, в том истинно любовь Божия совершилась: из сего узнаем, что мы в Нем" Прочтите все остальные места говорящие про любовь, нет ни одного про Марию.
"богиня" неба: "Я с вами: чтобы вести вас к тому, чего жаждет ваше сердце"
Библия :"Лукаво сердце [человеческое] более всего и крайне испорчено" Вот главное: "Утешитель же, ДУХ СВЯТЫЙ, Которого пошлет Отец во имя Мое, научит вас всему и напомнит вам все, что Я говорил вам."
"богиня" неба: "Ваше сердце, как вспаханная земля, готово принять плод"
тут Библии не надо, это и ребёнку очевидно, что плод это продукт посаженного, а не то, что надо закапывать.
"богиня" неба: "Я с вами и ходатайствую за вас перед Моим Сыном"
Это уже было, Библия говорит, что только Иисус может ходатайствовать и Дух Святой. Так же написанно: "Ибо един Бог, един и посредник между Богом и человеками, человек Христос Иисус".
Знаете, вот показательная история из истории Израиля - Иезекииль 8. Кто мог бы подумать, что избранный народ будет специально идти против воли Бога, да ещё и так явно и мерзко? А они как-то находили этому оправдание, хотя их же Писания их не оправдывали. Что сделали они? -Отвергли Писания.
Вы думаете, что можете как-то обойти Библию ради соблюдения "посланий" лукавого? - Именно этого он и хочет.
-Неужели? Я уже два раза вам показываю как она своими посланиями заменяет роль Господа, а вы всё не видите?
Не могут это быть послания Марии.
Мт7:21 Не всякий, говорящий Мне: "Господи! Господи!", войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного.
Если есть вся необходимая информация для спасения (2Тим.3:16), то зачем искать замену? Вот что не сходится с Писанием:
"богиня" неба: "полнее пережить Скорби нашей Богородицы."
Библия: "когда вы едите хлеб сей и пьете чашу сию, смерть ГОСПОДНЮ возвещаете".
"богиня" неба: "хочу, чтобы вы все были Моими"
Библия: "Христос за всех умер, чтобы живущие уже не для себя жили, но для умершего за них и воскресшего"
"богиня" неба: "Непрерывно поклоняйтесь Пресвятым Дарам"
Вы говорили мне что вы не поклоняетесь ей? А нужно, как она говорит, поклоняться даже дарам.
Библия: "Иисус говорит ему: отойди от Меня, сатана, ибо написано: Господу Богу твоему поклоняйся и Ему одному служи".
"богиня" неба: "умоляю вас прекратить всяческие пересуды между собой"
Библия: "мы будем судить ангелов, не тем ли более [дела] житейские?"
Это лишь первые шесть посланий "богини" неба и только за 1984й год. Посмотрим или они стали более библейскими в 1994м:
"богиня" неба: "Я люблю вас и ходатайствую за вас перед Богом."
Библия: "Христос Иисус умер, ... Он и ходатайствует за нас." в другом месте: "Сам Дух ходатайствует за нас воздыханиями неизреченными" Больше никто не является ходатаем в Библии.
"богиня" неба: "призываю вас открыться мне, и стать орудием в моих руках"
Библия: "представьте себя Богу, как оживших из мертвых, и члены ваши Богу в орудия праведности."
Ну и так далее, нет у меня времени чтоб перечитывать все послания.
Ну ладно, ещё 4 новых прочту:
"богиня" неба: "Я для вас, деточки, милостный дар любви"
Библия: "кто соблюдает слово Его, в том истинно любовь Божия совершилась: из сего узнаем, что мы в Нем" Прочтите все остальные места говорящие про любовь, нет ни одного про Марию.
"богиня" неба: "Я с вами: чтобы вести вас к тому, чего жаждет ваше сердце"
Библия :"Лукаво сердце [человеческое] более всего и крайне испорчено" Вот главное: "Утешитель же, ДУХ СВЯТЫЙ, Которого пошлет Отец во имя Мое, научит вас всему и напомнит вам все, что Я говорил вам."
"богиня" неба: "Ваше сердце, как вспаханная земля, готово принять плод"
тут Библии не надо, это и ребёнку очевидно, что плод это продукт посаженного, а не то, что надо закапывать.
"богиня" неба: "Я с вами и ходатайствую за вас перед Моим Сыном"
Это уже было, Библия говорит, что только Иисус может ходатайствовать и Дух Святой. Так же написанно: "Ибо един Бог, един и посредник между Богом и человеками, человек Христос Иисус".
Знаете, вот показательная история из истории Израиля - Иезекииль 8. Кто мог бы подумать, что избранный народ будет специально идти против воли Бога, да ещё и так явно и мерзко? А они как-то находили этому оправдание, хотя их же Писания их не оправдывали. Что сделали они? -Отвергли Писания.
Вы думаете, что можете как-то обойти Библию ради соблюдения "посланий" лукавого? - Именно этого он и хочет.
володимир wrote:Сина Божого Ісуса Христа...kjr wrote:1Тим.2:5 Ибо един Бог, един иволодимир wrote: зверніть увагу на ці слова "нашої Заступниці і Покровительки перед Богом"
і я хотів би щоб вже дискусії що Пресвята Діва Марія-Бог припинились...
ніде не сказано щоб поклонятись їй як Богу...а я кланяюсь Їй як матері нашій Небесній Цариці Неба та землі...
Слава Ісусу Христу!
посредник между Богом и
человеками, человек Христос
Иисус.
нема в нас покровителів окрім Іісуса Христа!
бо вона не є небесною матір"ю, вона є земною матір"ю нашого небесного Батька, який на небесах.ми ж любимо своїх Мам а чому я маю не любити Матір нашу Небесну?
і ще раз повторюю Пресвята Діва Марія не богиня а Мати всіх християн...Цариця Неба та землі...
Матф.5:34 А Я говорю вам: не
клянись вовсе: ни небом, потому
что оно престол Божий;
небо - престол Божий.
на небе пребывает Бог - Дух Святой.
если Мария на небе - значит она - бог, по твоему, значит царица неба и земли.
известно, что на небе только один Иисус одесную Отца и все.
а Марию ты по левую руку, Володимир, самовольно посадил?
не лги на истину, дорогой.
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
так чому ж ви її вважаєте божеством якщо про це не написано.володимир wrote: Тож читайте Її послання і подиветесь чи є там якийсь натяк на ЇЇ божество-повірте його немає ви самі бачили...читайте уважніше ну і звичайно читайте Святе Письмо Вона просила про це...
Слава Ісусу Христу!
Деян.4:12 ибо нет другого
имени под небом, данного
человекам, которым надлежало
бы нам спастись.
кроме имени Иисуса другого Божьего имени нет.
так что не поклоняйтесь имени Мария.
не бойся,
только веруй.
Мар.5:36
только веруй.
Мар.5:36
Богу одному кланяюсь в Тройці Єдиносущній хвалній а Пресвяту Діву Марію люблю як матір Господа нашого Ісуса Христа-"Одного з Тройці"-Сина Божого... і як нашу матір Небесну...kjr wrote:так чому ж ви її вважаєте божеством якщо про це не написано.володимир wrote: Тож читайте Її послання і подиветесь чи є там якийсь натяк на ЇЇ божество-повірте його немає ви самі бачили...читайте уважніше ну і звичайно читайте Святе Письмо Вона просила про це...
Слава Ісусу Христу!
Деян.4:12 ибо нет другого
имени под небом, данного
человекам, которым надлежало
бы нам спастись.
кроме имени Иисуса другого Божьего имени нет.
так что не поклоняйтесь имени Мария.
Я бачу ви за Успення Пресвятої Діви забули...kjr wrote:володимир wrote:Сина Божого Ісуса Христа...kjr wrote: 1Тим.2:5 Ибо един Бог, един и
посредник между Богом и
человеками, человек Христос
Иисус.
нема в нас покровителів окрім Іісуса Христа!
бо вона не є небесною матір"ю, вона є земною матір"ю нашого небесного Батька, який на небесах.
і ще раз повторюю Пресвята Діва Марія не богиня а Мати всіх християн...Цариця Неба та землі...
Матф.5:34 А Я говорю вам: не
клянись вовсе: ни небом, потому
что оно престол Божий;
небо - престол Божий.
на небе пребывает Бог - Дух Святой.
если Мария на небе - значит она - бог, по твоему, значит царица неба и земли.
известно, что на небе только один Иисус одесную Отца и все.
а Марию ты по левую руку, Володимир, самовольно посадил?
не лги на истину, дорогой.