Page 1 of 3

Как Вы боретесь с бесами?

Posted: 29 Nov 2007, 19:16
by Большой Грешник
Как Вы боретесь с бесами чаще всего?

Часто исповедуюсь и причащаюсь

Пощу

Молюсь

Держу дома святые иконы, святую воду, крест, свечи

Сразу отгоняю/игнорирую грешные мысли, которые приходят от бесов

Делаю все вышеуказанное

Другое

Проголосуй:

http://truechristianity.info/polls/poll_037/index.php

Posted: 29 Nov 2007, 20:16
by Vlad
Странно, нет ни одного библейского варианта. :?
Во первых, бесы не могут обитать в чаде Божьем. Во вторых мы, как дети Божьи, имеем право изгонять бесов из других людей приказом, во имя Иисуса (Ин14:13, Мк16:17). Это Иисус делал (Мт8:16, Мк1:27), это Он говорил делать Своим ученикам (Мк6:7), это то что они и делали (Лк10:17-21). По моему Библия чётко и ясно про это говорит; почему надо Её игнорировать и выдумывать всякую языческую атрибутику?

Posted: 30 Nov 2007, 03:03
by sailormoon
Бесы? А это те импы из "героев"? Та с ним бороться не сложно :) Другое дело...архидяволы :roll:

Posted: 10 Dec 2007, 10:07
by Georg
4,5,6
тут любые способы хороши 8)

Posted: 13 Jan 2008, 19:07
by Ostap
Для борьбы чаще всего использую приёмы восточных единоборств (дзюдо, айкидо и т. д.), если это конечно не вампиры (против них поможет чеснок). Особенно помогает кропление святой водой, но, тут важно не передозировать :!: . И если бес уже у твоих ног, настоятельно рекомендую вбить ему в сердце осиновый кол. И конечно, кок уже говорил Georg – тут любые способы хороши! Так что – желаю удачи. :D :D :D :D :D

Posted: 28 Jan 2008, 22:22
by володимир
Vlad wrote:Странно, нет ни одного библейского варианта. :?
Во первых, бесы не могут обитать в чаде Божьем. Во вторых мы, как дети Божьи, имеем право изгонять бесов из других людей приказом, во имя Иисуса (Ин14:13, Мк16:17). Это Иисус делал (Мт8:16, Мк1:27), это Он говорил делать Своим ученикам (Мк6:7), это то что они и делали (Лк10:17-21). По моему Библия чётко и ясно про это говорит; почему надо Её игнорировать и выдумывать всякую языческую атрибутику?
Ісус також сказав що "цей вид бісів можна вигнати лише молитвою та постом" а вищезазначені методи лише доповнюють цю повну зброю ну і звичайно з вірою у Господа нашого Ісуса Христа.

Posted: 28 Jan 2008, 22:53
by Vlad
володимир wrote:Ісус також сказав що "цей вид бісів можна вигнати лише молитвою та постом" а вищезазначені методи лише доповнюють цю повну зброю ну і звичайно з вірою у Господа нашого Ісуса Христа.
Согласен по поводу молитвы и поста, но остальные *вищезазначені методи* вымысел. Или же подтвердмите Библией.

Posted: 30 Jan 2008, 21:05
by володимир
Vlad wrote:
володимир wrote:Ісус також сказав що "цей вид бісів можна вигнати лише молитвою та постом" а вищезазначені методи лише доповнюють цю повну зброю ну і звичайно з вірою у Господа нашого Ісуса Христа.
Согласен по поводу молитвы и поста, но остальные *вищезазначені методи* вымысел. Или же подтвердмите Библией.
ви знаєте в Біблії про ікони не вказано ...проте є достатньо фактів зцілень саме через ікони...я б у це теж не так вірив аж поки у мене копія чудотворної ікони Зарваницької Божої Матері почала пахнути щось на зразок ладану з миром я очам та нюхові своєму не хотів вірити та бо пахнула протягом 6 днів...саме після Успення про які памятаю...на той момент я лише розпочав читати Євангеліє...але навернула мене до Ісуса Христа саме Пресвята Діва Марія...в Біблії також вказано про ладан який запалюють в церкві...і то факт що ладан відганяє злих духів...
а ті що курять тютюном то кадять сатані бо Богові кадять ладаном...
в Євангелії теж не вказано за тютюн але так вже історично склалося...і тут сатана пішов наперекір Богу...
і знову ж таки якщо ваша сильна віра дозволяє перебувати в постійному пості та молитві це радує...і головне покаянні...

Posted: 31 Jan 2008, 08:21
by Vlad
Знаете, что бы не произошло со мной в жизни, можно отнести к одному из трёх побудителей: моя греховная плоть, лукавый и Бог. Про Бога понятно, так как любящим Его и исполняющим Его заветы всё содействует ко благу. Про мою греховную природу тоже понятно, иногда делаю то, что не хочу, как Павел описывает, ну вы знаете.
А вот лукавый, на то он и лукавый, что выдаёт себя за ангела света. Вы говорите, что иконы исцеляют. А покажите мне в Писаниях где есть подтверждение вашему заключению. Вы же сами говорите, что этого нет там. И если вы говорите, что к Иисусу вас привела Мария, то докажите - зная из Писаний, что ей нельзя приклоняться, что иконы не имеют значения и физические законы не имеют власти над духовным миром (по крайней мере по отношению к вашим примерам), то бросьте это всё и продолжайте поклоняться только Господу в духе и истине, основываясь на Слове Божьем только. Сможете?

Posted: 01 Feb 2008, 23:22
by володимир
Vlad wrote:Знаете, что бы не произошло со мной в жизни, можно отнести к одному из трёх побудителей: моя греховная плоть, лукавый и Бог. Про Бога понятно, так как любящим Его и исполняющим Его заветы всё содействует ко благу. Про мою греховную природу тоже понятно, иногда делаю то, что не хочу, как Павел описывает, ну вы знаете.
А вот лукавый, на то он и лукавый, что выдаёт себя за ангела света. Вы говорите, что иконы исцеляют. А покажите мне в Писаниях где есть подтверждение вашему заключению. Вы же сами говорите, что этого нет там. И если вы говорите, что к Иисусу вас привела Мария, то докажите - зная из Писаний, что ей нельзя приклоняться, что иконы не имеют значения и физические законы не имеют власти над духовным миром (по крайней мере по отношению к вашим примерам), то бросьте это всё и продолжайте поклоняться только Господу в духе и истине, основываясь на Слове Божьем только. Сможете?
Виникли в 2 ст. н.е. Культ ікони був офіційно прийнятий в 787 р. на 7 Вселенському соборі в Нікеї. Ікони виконували спеціальною технікою за традиційними приписами: липову, дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яйцевою темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою). Перші ікони в Україні були візантійського походження. Серед іконописців України 11-12 ст. найбільше славився Алімпій. Найстарші ікони, які збереглися до нашого часу, датуються 11-12 ст. Деякі ікони були в Україні особливо шановані, славилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська ("Володимирська", 11 ст.), Ігоревська (11 ст.), Чернігівська (12 ст.). Печерська (14 ст.), Холмська, Зарчаницька, Самбірська, Марії Повч, Покрови з Січової церкви на Запоріжжі та ін.

Українці завжди мали у своїй хаті образи. Помешкань, де б не було святих зображень, удавнину, мабуть, не існувало. Ікони були прикрашені найгарнішими рушниками, що свідчить про особливо шанобливе ставлення до них господарів. Адже українці завжди були богомільними, тим більше, що з нашої Батьківщини поширювалося хрещення східного світу.

Велику роль іконам український народ відводив невипадково. У період формування християнського мистецтва у Візантії цим словом позначалось будь-яке зображення Спасителя, Богоматері, святого, ангела чи події у священній історії, незалежно від того, було це зображення скульптурним, живописним, мозаїчним чи якою технікою виконано. Люди це робили для того, щоб було краще молитися.

Чудотворні ікони

Чимало ікон названо чудотворними: через них отримували зцілення багато людей. такою є мироточива ікона святителя Луки (Войно-Ясенецького), архієпископа Сімферопольського, сповідника. Оновлення ікон – не менш вражаюче диво. Якщо мироточення ми ще якось можемо побачити, то зафіксувати хід оновлення досить важко. Найчастіше люди вже бачать результат, який можуть порівняти з тим, який вигляд образ мав раніше. Інше чудо трапилося в селі Лище, неподалік Луцька. Там стали спостерігати масове оновлення ікон.

Наступного дня Христос з’являється перед народом, йдучи до Іоана хреститися. Предтеча, вказуючи на нього, говорить: „ Се Агнець Божий” (Ін. 1,29). Тому образ втілював Слова Хрестителя.

82 правило по – іншому тлумачить ці слова. Адже оскільки Ісус Христос є істина, то потрібно було показати в образі саму ту Істину. Отже, Істина відкривається не лише словом, а й образом; вона являється[3].


Бога не бачив ніхто і ніколи, Єдинородний Син, сущий в лоні Отчому, Він явив” (Ін. 1.18. Таким чином в таїні Втілення Слова - Невидимий, Невимовлений, Незбагненний Бог стає близьким і зрозумілим і це дає підстави для зображення Христа.[16]

Для чого потрібний образ, дає собі запитання св. Іоан і відповідає в традиціях християнської філософії: “Всякий образ є вияв і показ прихованого.” Це важливий засіб пізнання людського світу. Пізнавальні властивості людської душі суттєво обмежені матеріальною природою. Людина не може мати яскравого уявлення про щось невидиме, відділене від нього часом чи простором. Тому “для путівника до знань, для одкровення і онароднення прихованого і придуманий образ” (ІІІ: 17), тобто головна функція образу – гносеологічна.

Що не можна пізнати за допомогою образів або що, власне, може бути зображене? Практично – увесь універсум, на думку Іоана, все видиме зором піддається зображенню. Також можуть зображатися і безтілесні духовні істоти, такі як ангели та душа. Одна лиш “божественна природа неописана і незображувана”.

Однак до VІІІ ст. в храмах імперії існували багато живописних зображень Христа (ікон - мозаїк). Саме навколо них і розгорілася іконоборча полеміка. Точка зору Дамаскіна, як і інших іконошанувальників, однозначна: невидимого і неописаного Бога зобразити неможливо, але втіленого Бога, Який реально прийняв людське тіло і жив серед людей зображати не тільки можна, але й необхідно. Саме такі зображення роблять християни.

У відповідь на звинувачення іконоборців, що на іконах ніби робиться спроба зображати невидиме Божество, св. Іоан не перестає стверджувати, що “неможливо зображати Бога, безтілесного, невидимого, нематеріального, що не має фігури, неописаного і необ'ємного”. Саме цього Бога забороняє зображати Св.Писання.

Іконошанувальники ніколи не робили таких зображень, а якщо і чули про них, то заперечували. І тільки коли неописаний Бог прийняв образ раба, тобто плоть людську, тільки тоді Він став доступним для зображення.

Далі він закликає живописців зображати всі основні події із земного життя Христа, розгортаючи цілу іконографічну програму релігійних зображень: “Зображай Його невимовне приниження [до нас], народження від Діви, Його хрещення в Йордані, преображення на Фаворі, страждання, які звільнили нас від пристрастей, смерть, чудо-знаки Його божественної природи, діла, здійснені божественною силою за посередництвом діяльності плоті, спасительний хрест, погребіння, воскресіння та вознесіння на небо – все малюй і словом, і фарбами. Не бійся, не страхайся! Не все почитання є одного роду, і я знаю різницю між ними”.

До наших днів збереглися розписи храмових зображень, і деякі з ікон показують, що до часу св. Іоана уже склалася достатньо стійка іконографічна традиція, яка включала в себе всі перераховані ним сюжети. Саме на цю традицію і спирається він в своєму захисті зображень.

Дамаскін згоден з іконоборцями в тому, що в Св. Писанні ніде немає прямих вказівок на необхідність створення антропоморфних релігійних зображень. Однак багато законів древні отці, на думку Іоана, передали нам у формі неписаного церковного Передання, яке має силу закону. Це відноситься і до зображень на релігійну тематику[4] .

Також бачимо, що, за св. Іоаном, слово “почитання” може мати різні значення. У Старому Завіті різні святі предмети були у великій пошані: почиталися таблиці Закону, предмети у святині і т. п. Однак це не було те справжне богопочитання, яке належить тільки Богові.

Почитання – це вияв пошани та віддання честі. Зрозуміло, що є різні ступені почитання. Насамперед це Богопочитання, яке ми виявляємо Богові – Єдиному, який за своєю природою гідний шанування. Відтак заради Бога гідними вшанування ми вважаємо Його святих слуг, так як Ісус Навин та Даниїл почитали Ангела і як цар Давид почитав святі Божі місця.

Крім святих, можна і треба мати відповідну пошану до самого матеріального Божого сотворіння, освяченого через втілення і хрещення Ісуса Христа, та через зіслання Святого Духа: “Я також шаную всю матерію та почитаю її, Через неї, сповнену Божою силою та ласкою, спасіння моє прийшло до мене. Не гордуйте матерією, бо вона не є гідна погорди. Ніщо, що Бог сотворив, не є гідним погорди. Інакше це була б маніхейська єресь… Зображення є тим для неграмотних, чим є книга для тих, що вміють читати, чим для слуху є слово, тим для зору - зображення”.

Св. Іоан ще неодноразово повертається до теми Христового втілення, бо це є двері нашого спасіння та обожнення в єдності з Ним: “Від часу, коли Слово Боже стало тілом, Воно (Слово) є таким, як ми в усьому, крім гріха… Воно обожествило наше тіло навіки, і ми справді освячені через Його Божество та в поєднанні з Його тілом”. Отже, тіло разом з душею обожествлене Богом. Тому тіло, яке Бог цінує і переображує, можна зображати на іконах та шанувати ту особу (Христа або святих), яка в тілі служила Богові[5].

Як передають Божу природу папір і чорнило (у Святому Писані), так само фарбами передає її ікона. У світлі Божого Об’явлення не слід нехтувати матерією (іконою). Протиставлення матерії і духу, як це роблять дуалісти (маніхеї), - те саме, що сумніватися у подвійній природі Христа.

Не визнавати, що ікона може бути духоносною для здійснення Божих дій, для навчання віри – це те, саме, що заперечувати Христове хрещення в Йордані, яким Він освятив вселенну. Ікона, як вияв християнської віри, є носієм духовності, як Святе Письмо передає духовний зміст, коли описує речі Божі, так само іконографія передає глядачеві ті ж Божі істини.

Духовність ікони в загальному можна описати як вияв віри в кольорах. Іконографія зроджується в лоні віруючої Церкви, далі іконограф своєю душею сприймає цю віру та передає її за допомогою своїх здібностей та різних мистецьких чинників.

Ікона – це не мертвий предмет. В житті Церкви ікона стає новим словом, коли її спостерігач сприймає з вірою, – бо вона записує не тільки минуле.

Через всюдисущого Святого Духа ікона кличе вірних до правдивої їх батьківщини – Царства Небесного. Вона нагадує Христові слова: “ Шукайте царство…” (Лк. 12, 31).

З точки зору християнської догматики, ікона – свідчення того, що Син Божий став Сином Людським, що Божествене Слово отримало плоть, а Божественна Іпостась стала Боголюбською Особою – конкретною і неповторною. Бог навічно прийняв людську природу, щоб відкрити людині шлях безкінечного сходження до Себе, щоб зробити Своє творіння причасником свободи і досконалостей абсолютного буття.

Ікона – це таємниця, яка пізнається в молитві та духовних видіннях. Тому в часи іконоборчих суперечок найтвердішими шанувальниками ікон були містики - аскети.

З позиції християнської аскетики, ікона є вказівником на найвищу небесну красу, яка не може бути адекватно передана через лінії і фарби, але присутня і звучить в символах як гімн в нових знань, як в ієрогліфах приховане передання про невідомі світу скарби[7].

Як відомо, VII Вселенський Собор, що проходив у Нікеї в 787 р. практично повністю був присвячений питанням іконоборства. Мова йшла про релігійні антропоморфні зображення, тобто передусім про ікони. На Соборі були підтверджені й узаконені основні положення теорії ікони, сформульовані св. Іоаном Дамаскіним, а також був розроблений цілий ряд нових ікон, основаних на церковному переданні і художній практиці.

З відомих вже положень собор підтвердив, що невидимого Бога зображати неможливо, і ніхто з іконошанувальників не намагатиметься робити такі образи. На іконах зображається лише втілений Христос; зображення ці узаконені християнською традицією, згідно з якою вони беруть початок від створення Самим Ісусом Свого, „Нерукотворного зображення”, посланого ним едеському правителю Авгару. Ікони виконують компілятивну функцію, нагадують нам про тих, кого ми шануємо, пробуджуючи і підносячи наш розум”. Дивлячись на ікони, віруючий стає “співучасником якогось священного акту”. Ікони є об’єктом поклоніння, однак “честь, яку надають іконі, відноситься до первообразу, і той, хто поклоняється іконі, поклоняється особі, що зображена на ній”.

Собор підкреслював важливе дидактичне значення живопису – якщо книги доступні небагатьом, а читання далеко не завжди звучить у храмі, то “живописні зображення і ввечері, і вранці і опівдні постійно розповідають і проповідують нам про істинні події”. Більше того, живописна картина, на думку іконошанувальників, доповнює і пояснює євангельський текст.

Захищаючи антропоморфні зображення, передусім Христа, що мав у Собі поряд з людською Божественну (незображальну) природу, іконошанувальники відстоювали в першу чергу чисто містичні зображення, тобто такі, які мають лише зовнішню подібність з прототипом, а спільність лише “по імені”, але “не по сутності”.

Відкидаючи звинувачення в ототожнені ікони з Богом, тобто в ідолопоклонстві (що мало місце в народній релігійності), іконошанувальники особливо підкреслювали відмінність ікони і первообразу. Одне діло, вважали отці Собору, ікона і зовсім інше - первообраз, “ властивостей первообразу ніхто з мудрих людей не буде шукати на іконі”. Це однак не означає, що ікона позбавлена святості. По-перше, святість іконі надає вже сама назва її іменем святого, і тим більше іменем Христа.

По-друге, Собор стверджує, що на іконі, яка передає зовнішній вигляд Ісуса, зображається не Його людська природа як така, її зобразити неможливо, але Його Особа у єдності двох природ (божественної і людської).

Заперечуючи іконоборцям, Собор стверджує, що в іконах Христа Церква не відділяє “Його плоті від з’єднаного з нею божества, напроти, вона вірить, що плоть обоготворена, й сповідує її єдиною з божеством, тобто саме видиме і зображуване тіло Христа захисники ікон вважали обоготворенням.

Їм довелося докласти багато зусиль для доказу в ті часи далеко не очевидного твердження, що живописний образ, не маючи онтологічно нічого спільного з сутністю прообразу, але передаючи лише його зовнішній вигляд, самою передачею цього зовнішнього виду виражає його духовну сутність Саме завдяки “подібності” ікони прообразу вона й отримує його ім’я а тому “знаходяться у спілкуванні з ним, варта шанування і свята”.

Внаслідок цього, стверджують отці Собору, ми любимо ікони, цілуємо їх (як об’єкт любові) і поклоняємося їм. Сам факт створення зображення є знаком вираження любові до зображеного. І любов, і цілування, і поклоніння через посередництво ікони переходять до первообразу, тобто здійснюється акт спілкування, хоч і не безпосередньо, із зображеним персонажем. В цьому – одна з головних функцій ікони як поклонінню образу.

В числі важливих аргументів на захист ікони на Соборі були висунуті ще дві важливі функції релігійних зображень – психологічна і догматична.

Головним аргументом на захист антропоморфних зображень Христа служила переконаність іконошанувальників у тому, що такі зображення служать доказом істинності божественного втілення Сина Божого, тобто доказом христологічного догмату. Не випадково остаточна перемога іконошанування у Візантії святкується Церквою як “Тріумф Православ’я”[8].

Posted: 02 Feb 2008, 03:28
by Vlad
Вы с самого начала делаете дерзкие ошибки в понимании Библии. Отпадает желание читать. Я попросил ответить на один простой вопрос, а вы мне целые сайты выставляете. Я могу понять, без таких сумашедших тезисов вы не способны обьяснить вашу догму не противоречя Библии. Глядя на это люди просто соглашаются, теряя желание понимать и вас и Библию.
Сказано понятным языком, чтоб мы поклонялись Богу в духе и истине, а вы мне: "дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яйцевою темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою)".

Posted: 02 Feb 2008, 21:00
by володимир
Vlad wrote:Вы с самого начала делаете дерзкие ошибки в понимании Библии. Отпадает желание читать. Я попросил ответить на один простой вопрос, а вы мне целые сайты выставляете. Я могу понять, без таких сумашедших тезисов вы не способны обьяснить вашу догму не противоречя Библии. Глядя на это люди просто соглашаются, теряя желание понимать и вас и Библию.
Сказано понятным языком, чтоб мы поклонялись Богу в духе и истине, а вы мне: "дубову або кипарисову дошку закріпляли тонким полотном і покривали кількома шарами левкасу (алебастр з клеєм), шліфували і за певним порядком виконували малюнок, золочення, розпис яйцевою темперою, а в кінці покривали покостом (оліфою)".
поклоняємось зображенню...і там ясно написано...Отця не бачив ніхто але Сина Божого бачили ж...а зараз і ми бачимо Ісуса Христа на іконах...
тут нема нічого незрозумілого...в людини є ще логіка...і є молитва щоб Господь мудрості додав...в Євангелії також немає заборони щодо ікон...а ідоли це зовсім інше...не поклонятися богу іншому...А ми кланяємось Ісусу Христу...хіба не так?

Posted: 05 Feb 2008, 11:41
by kjr
Vlad wrote:Вы говорите, что иконы исцеляют. А покажите мне в Писаниях где есть подтверждение вашему заключению.
Конечная цель поклонения Господу - Любовь.
Если человек не поклоняется истинному Господу - он о Любви не имеет представления.
Истинный Господь - Иисус Христос, если человек в Него верит, неважно - с иконами или без - Он имеет Любовь..

Posted: 05 Feb 2008, 19:28
by Vlad
*неважно - с иконами или без - Он имеет Любовь*
- докажи... перестань использовать иконы, раз про них ничего не сказано.
По поводу изображений на них - что то мне кажется невероятным, что на них именно Иисус или Мария изображены. Уж больно изображения даже на людей не похожи, карикатуры какие-то. И всегда разные лица на них и совсем не еврейские. Вы не задавались вопросом почему европейцы (а точнее итальянцы) населяли Палестину тогда? А вот ещё вам домашнее задание: кто такая чёрная Мария и почему католическая "церковь" преследовала эти изображения?

Posted: 09 Feb 2008, 06:49
by sailormoon
Ну и кто же черная Мария в католической церкви :?:

Posted: 09 Feb 2008, 08:13
by Vlad
sailormoon wrote:Ну и кто же черная Мария в католической церкви :?:
Очень кратко,- это переходная форма между поклонением идола (Семирамис и Тамус и т.д.) которому поклонялись до христианства и современной "марии" с "деточкой иисусиком".

Это же так очевидно, посмотрите примеры:

http://www.bringyou.to/apologetics/IsisHorus.jpg
http://www.maat.it/Immagini/iside-3.jpg
http://spain.kp.ru/readyimages/68459.jpg
http://www.retakingamerica.com/files/vi ... t_isis.jpg

Re: Как Вы боретесь с бесами?

Posted: 09 Feb 2008, 12:07
by слуга
Большой Грешник wrote:Как Вы боретесь с бесами чаще всего?
А что такое бесы?

Posted: 12 Feb 2008, 02:05
by sailormoon
2Vlad:
Ну сам понимаеш эти рисунки(фотографии) не есть очень веским аргументом чтоб сравнивать с Марией. В Библии действительно мало упоминается о ней, и я в преувиличении ее в роли христианства согласен, но это серьезней обвинение... Его вряд ли будет расматривать стандартный католик или православный. Подумают, сектант-протестант, ересь несет. Хотя версия стоит того, чтобы переосмыслить много вещей, а вдуг и правда :( Собсно по этому поводу наверно идут какие-то споры?

Posted: 12 Feb 2008, 03:47
by Vlad
*по этому поводу наверно идут какие-то споры?*
- Ещё как... Причём не в кругах верующих, а наоборот. То, что "мария", такой как её понимают католики, является той же богиней неба, что и в любой другой культуре и религии, археологи и историки уже давно не сомневаются. Только они думают, что это эволюция религии, а я знаю, что это проявление одного и того же желания по отношению к людям - люцифер. Верующие этим себе голову пытаются не забивать - во первых они думают что спасены и больше не о чем беспокоиться, во вторых, те которые к этому серьёзно относятся, хранят эту тайну "...и на челе ее написано имя: тайна, Вавилон великий..."
Нужно переворошить кучу исторического материала чтоб докопаться до истины, нам ведь в школе это не преподносили. Нужно знать что твориться в политике - наивно думать, что всё там случайно происходит. Нужно знать точные науки - так как бедные эволюционисты, не стоя на ногах, всё пытаются палки в колёса позапихивать, путаются под ногами. Это постоянный труд, учение и молитвы.

Re: Как Вы боретесь с бесами?

Posted: 12 Feb 2008, 11:21
by kjr
слуга wrote:
Большой Грешник wrote:Как Вы боретесь с бесами чаще всего?
А что такое бесы?
стихийные духи злобы, которые берут власть над неверующими людьми.

Posted: 12 Feb 2008, 16:07
by Vlad
*стихийные духи злобы, которые берут власть над неверующими людьми.*
- это и так понятно, а конкретнее? Откуда они взялись? Какова их участь и влияние на людей сейчас?

Posted: 12 Feb 2008, 16:57
by kjr
Vlad wrote:*стихийные духи злобы, которые берут власть над неверующими людьми.*
- это и так понятно, а конкретнее? Откуда они взялись? Какова их участь и влияние на людей сейчас?
та же, что и до этого.
неверие в Иисуса Христа - корень проблемы.

По поводу бесов...

Posted: 24 Aug 2008, 09:54
by bambusik
На вопрос кто такие бесы хочу сказать, что это существа из до Адамовой эпохи, т.е. души тех кто жил до сотворения Адама. Это дает ответ на то, почему так много костей найдено в земле, которым много миллионов лет. Между 1 и 2 стихом в Бытии есть большой промежуток времени, который и есть доАдамов век. Возможно в это время и произошел бунт Дьявола и трети ангелов, а заодно и земли. Все твари на той земле присоединились к тому бунту. Поэтому Бог судил землю вместе сними. В стихе 2 есть частица "же", что означает Земля уже была безвидна и пуста. Т.е. В начале Бог стоворил, а потом мы видим что, что-то произошло и потому к моменту 2 стиха земля уже безвидна и пуста. Вода кстати означает так же Божий суд над человеком: примеры- крещение, ноев потоп. Так вот бесы это бестелесные духи, тех тварей, которые погибли. Бесы могут овладевать только лишь телом человека, а духи падших ангелов могут завладевать разумом людей. Поэтому не стоит путать бесов и падших ангелов. Из-за недостатка времени я не могу привести стихи из писаний. Если надо, то могу это сделать позже.

Posted: 23 Sep 2008, 10:27
by Vlad
bambusik, освободите себя от гнёта философии эволюции, глядите в корень, а не доверяйтесь "научной" лжи, - Библия станет доступнее.

Posted: 25 Oct 2008, 20:27
by Бублик
Боротся с Бесами можно разными спосабами я предпочитаю надеть Броню праведности Шлем спасения и Щит веры. И вступить в Сражение С этими подлыми и грязными бесами.